Перейти до вмісту

Добіаш-Рождественська Ольга Антонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Добіаш-Рождественська Ольга Антонівна
Добіаш-Рождественська Ольга Антонівна
Народилася19 (31) травня 1874(1874-05-31)
Харків
Померла30 серпня 1939(1939-08-30) (65 років)
Ленінград
ПохованняЛітераторські мостки
Країна Російська імперія, СРСР СРСР
Національністьукраїнка
Діяльністьпалеограф, історикиня
Alma materВищі жіночі курси (Бестужевські в Петербурзі), Сорбонна в Парижі
Галузьмедієвістика, історія Франції
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
Російська національна бібліотека[1]
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникпрофесор Університету в Петрограді-Ленінграді
ВчителіIvan Greavesd
Відомі учніЛюблинська Олександра Дмитровна
Аспіранти, докторантиСкржинська Олена Чеславівнаd
ЧленствоАкадемія наук СРСР
ПартіяКонституційно-демократична партія
Відома завдяки:наукові праці з історії Франції та середньовіччя
БатькоQ60835745?
Брати, сестриQ4163356?
У шлюбі зDmitry Rozhdestvenskyd

Добіаш-Рождественська Ольга Антонівна (нар. 19 (31) травня 1874(18740531), Харків) — †30 серпня 1939, Ленінград) — російський та радянський історик, медієвіст, письменниця, палеограф, член-кореспондент АН СРСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько.

[ред. | ред. код]

Має чеське походження. Батько — А. В. Добіаш, вчитель гімназії в Україні, пізніше професор-еллініст в Історико-філологічному інституті міста Ніжин.

Навчання і діяльність в Петербурзі

[ред. | ред. код]

Дочка відзначалася здібностями і закінчила Ніжинську жіночу гімназію з золотою медаллю у 1891 р. Слабке здоров'я дочки змусило батьків залишити її в сім'ї. Дозвіл на переїзд в Петербург отримала 4 роки поспіль. У 1895 — стала студенткою Вищих жіночих курсів (Бестужевських). Серед викладачів Ольги Антонівни — Гревс Іван Михайлович (1860–1941), професор, історик.

Чотири роки поспіль виключена з курсів за участь в студентських страйках, серед приводів яких і самогубство бестужівки М. Ветрової. Була заарештована та відбула коротке ув'язнення в Петропавлівській фортеці — буцегарні. Після ув'язнення мала право закінчити курси, але їй була заборонена царатом викладацька діяльність у державних навчальних закладах імперії. Право на викладацьку діяльність їй поновили три роки потому. Займалася громадською діяльністю — у 1904-1906 рр. була головою Всеросійської вчительської спілки. З 1907 р. — викладач Вищих жіночих курсів (Бестужевських).

Родина

[ред. | ред. код]

У 1908 р. з нею узяв шлюб Д. Рождественський, пізніше відомий науковець, фізик, фундатор Державного Оптичного інституту в Ленінграді.

Навчання в Парижі

[ред. | ред. код]
Сорбонна

За рекомендацією проф. Гревса І. М. — Добіаш-Рождественська отримала відрядження в Париж, в Сорбонну, де навчалась у 1908–1911 рр. Французький науковець Ф. Лот був одружений з росіянкою М. Бородіною-Лот (дочкою академіка Бородіна), дружні стосунки з якою Добіаш-Рождественська зберегла до своєї смерті.

Захист дисертації. Перша жінка-магістр.

[ред. | ред. код]

У 1911 р. захистила в Сорбоні докторську дисертацію «Церковна спілка 13 ст. у Франції». У 1915 р. в Російській імперії дисертацію надрукували, а її захист приніс Добіаш-Рождественській ступінь магістра. З 1915 р. Добіаш-Рождественська стала першою в Російській імперії жінкою — магістром.

Праця

[ред. | ред. код]

З 1922 р. і до смерті працювала в Рукописному відділенні Публічної Бібліотеки.

Радянський уряд розв'язав військовий конфлікт з білопанською Польщею та зазнав нищівної поразки. Як компенсацію за матеріальні збитки цей уряд зобов'язався повернути польські культурні та історичні пам'ятки, вивезені в країну з Речі Посполитої та Царства Польського царатом в 18—19 ст.

Руків'я меча Щербець

Значною була участь Добіаш-Рождественської в польсько-російській комісії, що за умов Ризької мирної угоди (1920 р.) займалася відбором та оцінкою польських культурних та історичних пам'яток в музейних та бібліотечних архівах Росії. Серед повернутих в Польщу речей —

  • історичний меч Щербець, пам'ятка польської історії
  • більша частина бібліотеки Залуських
  • картини Яна Матейко тощо.

Друковані наукові праці (російською)

[ред. | ред. код]
  • «Церковное общество Франции в XIII веке» (1914)
  • «Культ Св. Михаила в латинском средневековье» (1918)
  • «Западная Европа в Средние века» (1920)
  • «История письма в Средние века. Руководство к изучению латинской палеографии» (1923,второе изд.-1936)
  • «Стихотворения голиардов» (1931, на французском языке)
  • «История Корбийской мастерской письма» (1934, на французском языке)
  • «Эпоха Крестовых походов. Запад в крестоносном движении» (Петроград, 1918)
  • «Западные паломничества в средние века» (Ленинград, 1924)
  • «Крестом и мечом. Приключения Ричарда І Львиное Сердце» (Ленинград, 1925, переиздано Москва, 1991)
  • «Культура западноевропейского средневековья» (1987).

Смерть

[ред. | ред. код]

Померла в Ленінграді, похована на цвинтарі — Літераторські мостки.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ершова В. М. О. А. Добиаш-Рождественская. — Л., 1988. (рос.)
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 137. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
  1. Сотрудники Российской национальной библиотеки