Довгаль Михайло Федорович

Довгаль Михайло Федорович
Довгаль Михайло Федорович
Народився	8 листопада 1900; станція Полонне, тепер Хмельницької області
Помер	30 жовтня 1980 (79 років); Київ
Громадянство	Російська імперія; СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За оборону Кавказу»
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довгаль.

Михайло Федорович Довгаль (нар. 8 листопада 1900(19001108), станція Полонне, тепер місто Хмельницької області — 30 жовтня 1980, Київ) — український радянський діяч, міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг Української РСР, доцент Київського автомобільно-дорожнього інституту. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.

Біографія

Народився у родині селянина-бідняка. Трудову діяльність розпочав у 1911 році чорноробом на цегельному заводі.

Член ВКП(б) з 1926 року.

З 1930 року працював у транспортних і шляхових організаціях.

У 1935—1937 роках — у Червоній армії. У 1937 році закінчив Військово-транспортну академію РСЧА. Працював начальником Вінницького обласного дорожнього управління.

У 1940—1941 роках — заступник начальника Головного шляхового (дорожнього) управління при Раді Народних Комісарів Української РСР.

З жовтня 1941 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив начальником 8-го управління Головного управління шосейних доріг (ГУШОСДОРу) НКВС при штабі Південного фронту, начальником 2-го відділу управління автотранспортної і дорожньої служби Чорноморської групи військ Закавказького округу, начальником дорожнього відділу Окремої Приморської армії та начальником дорожнього відділу Північно-Кавказького і 2-го Прибалтійського фронтів.

У квітні 1946 — травні 1953 року — начальник Головного шляхового управління при Раді Міністрів Української РСР.

25 травня — 7 жовтня 1953 року — міністр шляхового і транспортного господарства Української РСР.

7 жовтня 1953 — 29 травня 1961 року — міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг Української РСР. Звільнений з посади «за станом здоров'я».

З 1961 року — доцент Київського автомобільно-дорожнього інституту.

Персональний пенсіонер союзного значення в місті Києві, де й помер 30 жовтня 1980 року.

Військові звання

військовий інженер 3-го рангу
військовий інженер 2-го рангу
інженер-майор
інженер-підполковник
інженер-полковник

Нагороди

орден Трудового Червоного Прапора
орден Червоного Прапора
два ордени Вітчизняної війни І-го ст. (20.11.1943, 16.05.1944)
два ордени Червоної Зірки (25.06.1942, 25.10.1942)
медалі
медаль «За оборону Кавказу»
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (5.11.1960)
заслужений шляховик Української РСР (1963)

Джерела

газета «Вечірній Київ» (Київ) — 1980 рік — листопад.
http://podvignaroda.ru/?#id=1267449136&tab=navDetailManCard [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.]
Горбачев А.Н. Список некрологов за 1930-2015 годы. М., Infogans, 2016

Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.