Довгий Станіслав Олексійович
Довгий Станіслав Олексійович | |
---|---|
Народився | 23 липня 1954 (70 років) Устинівський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна СРСР |
Діяльність | політик, підприємець |
Alma mater | механіко-математичний факультет Київського національного університету |
Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
Заклад | Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору і Інститут гідромеханіки НАН України |
Членство | НАНУ, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання |
Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3] |
Партія | Політична партія «Наша Україна» |
Батько | Довгий Олексій Прокопович |
Діти | Довгий Олесь Станіславович |
Нагороди | |
Станіслав Олексійович До́вгий (нар. 23 липня 1954, с. Ганно-Требинівка, Устинівський район, Кіровоградська область) — український науковець, фахівець у галузі обчислювальної математики та геодинаміки довкілля, підприємець, громадський, державний і політичний діяч. Кандидат технічних наук (1985), доктор фізико-математичних наук (1996), професор (1997), академік НАН України (2018), академік НАПН України (1999). Міністр у справах науки і технологій України (1998—1999). Народний депутат України IV, V і VI скликань. Виконувач обов'язків члена Президії НАН України (від 1998), президент Малої академії наук (від 2000), Заслужений діяч науки і техніки України (2001), почесний директор інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України. Син поета Олеся Довгого, брат політичного діяча і промисловця Тараса Довгого, батько політика Олеся Довгого.
Станіслав Довгий навчався у Березнянській середній школі Менського району Чернігівської області та Київській середній школі № 6. Протягом 1971—1976 навчався у Київському державному університеті ім. Т.Шевченка, факультет кібернетики, механіко-математичний факультет. Паралельно з навчанням у 1971—1972 працював лаборантом, викладачем фізики в Київській середній школі № 6, згодом, від 1972 до 1974 — лаборантом, інженером Інституту автоматики Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР, м. Київ.
Закінчивши університет, у 1976—1991 працює в Інституті гідромеханіки НАНУ на посадах: інженер, старший інженер, молодший науковий працівник, завідувач групи, науковий працівник, старший науковий працівник, провідний науковий працівник, завідувач відділу. У 1985 році в тому ж інституті закінчив аспірантуру.[4]
На початку 1980-х створив одну з перших комерційних компаній в Україні з розробки вітчизняного програмного забезпечення — Державне науково-виробниче підприємство «Топаз-інформ», де працював генеральним директором у 1991—1997.[5]
Від 1986 до 1996 року бере участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Розроблена С. Довгим нестаціонарна нелінійна модель вихорових течій лягла в основу комплексного підходу до проблеми вивчення міграцій радіоактивних забруднень в атмосфері та гідросфері. В 1990—1994 він Генеральний конструктор організаційно-технічної системи «Інформ-Чорнобиль» Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка об'єднала бази даних понад 80 організацій різних відомств і стала головною в Україні. В 1991—1996 — Національний координатор проекту Європейської Комісії JSP-2 — «Створення загальноєвропейської системи підтримки прийняття рішень на випадок аварії на ядерних об'єктах з врахуванням досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи».
Від 1997 по 1998 очолює Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України. В 1998 цим інститутом і Мічиганським Інститутом досліджень навколишнього середовища (ERIM) засновано Український центр менеджменту землі і ресурсів (УЦМЗР).
В 1998—2002 Станіслав Довгий на державній службі: від 1998 до 1999 — Міністр у справах науки і технологій України, Член Кабінету Міністрів України; від 1999 — державний службовець I рангу[6]; від 1999 до 2000 — голова Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності; від 2000 до 2001 — голова правління відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», від 2001 до 2002 — голова Державного комітету зв'язку та інформатизації України.
Від 2001 працює в Інституті телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України — директор-організатор, директор, почесний директор.
Батьки: Довгий Олексій Прокопович (8.08.1929-7.10.2017) — український поет, перекладач, пісняр, художній керівник Народного хору «Родень», Заслужений діяч мистецтв України; Довга Марія Іванівна (17.04.1929) — педагог, Заслужений працівник освіти України, викладач української мови та літератури.
Має трьох дітей: Довгий Олесь Станіславович (1.11.1980) — політик, Народний депутат України 8, 9-го скликань; Гуляєва Оксана Станіславівна (19.12.1984) — психолог, підприємець; Довгий Станіслав Станіславович (18.12.2007) — школяр.
Наукові інтереси Станіслава Довгого включають обчислювальну математику, математичне моделювання, обчислювальний та фізичний експеримент, геодинаміку навколишнього середовища, аерогідромеханіку, геофізику, екологію, інформаційно-комунікаційні технології. Він є автором понад 300 наукових праць, в тому числі 38 патентів та авторських свідоцтв, 42 монографій, підручників та енциклопедичних видань (самостійно та у співавторстві).
Наукову діяльність Станіслав Довгий поєднував із викладацькою роботою. Від 1979 до 1983 він викладає «Математичний аналіз», «Теорію ймовірності», «Основи математичної фізики», працюючи на посаді доцента кафедри вищої математики в Інституті залізничного транспорту; від 1989 до 1995& — «Обчислювальну аеродинаміку», «Сингулярні інтегральні рівняння» на посаді професора кафедри обчислювальних методів в математиці Факультету кібернетики nbsp;— Київського державного університету імені Тараса Шевченка; у 1995—1998 і 1999—2000 — «Аеродинаміку літальних апаратів», «Обчислювальні методи в аеродинаміці», «Основи нелінійної аеродинаміки» на посаді професора кафедри Аеродинаміки літальних апаратів у Національному авіаційному університеті.
В 1996 в Інституті гідромеханіки НАНУ захищає докторську дисертацію «Нестаціонарна нелінійна гідроаеродинаміка крил, що коливаються в обмежених потоках» і здобуває звання доктора фізико-математичних наук.[7]
Від 1997 — він професор, член-кореспондент Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка навколишнього середовища), від 1999 — член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (Відділення педагогіки та психології вищої школи).
Від 2000 по 2005 Станіслав Довгий завідує кафедрою наукових аналітичних і екологічних приладів і систем Приладобудівного факультету в «Київській політехніці» де викладає «Математичне моделювання в екології» та «Інформаційні системи».[8];
У 2010 він обраний академіком Національної академії педагогічних наук України (Відділення загальної середньої освіти; станом на 2025 — Відділення загальної середньої освіти і цифровізації освітніх систем[9]), у 2013 — академіком Європейської академії наук, мистецтв і літератури.
2016—2019 бере участь у розробці підручника з фізики для закладів загальної середньої освіти для 7-11 класів — авторський колектив: Бар'яхтар В. Г., Довгий С. О., Божинова Ф. Я., Кірюхіна О. О., за ред. В. Бар'яхтара та С. Довгого, Видавництво «Ранок», Харків). Підручник проходить апробацію в Малій академії наук України.
Від 2018 — він академік Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка геологічного середовища).[10]
Станіслав Довгий виховав 30 кандидатів і докторів наук, створив наукову школу з нелінійної нестаціонарної динаміки, що поєднує аналітичні, обчислювальні та експериментальні методи[4]
Основні праці:
- Вихревые движения жидкости в атмосфере и водных потоках. 1996;
- Інформатизація аерокосмічного землезнавства. 2001 (співавтор);
- Метод сингулярних інтегральних рівнянь. Теорія за- стосування. 2004 (співавтор).
Від 1998 Станіслав Довгий — член Президії, в.о. члена Президії Національної академії наук України; в 1998—2001 — член Президії Вищої атестаційної комісії України; в 1999—2002 — голова Ради з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій при Президентові України.
2002—2006 — Народний депутат України IV скликання, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку, Секретар Спеціальної комісії ВР України з питань майбутнього, співголова групи «Воля народу» (січень — березень 2005), співголова фракції ПППУ (з березня 2005);
Від 2004 до 2007 — він віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців України; від 2004 до 2015 — член Міжвідомчої комісії з науково-технологічної безпеки України при Раді національної безпеки і оборони України; від 2005 до 2007 — віце-президент Федерації роботодавців України;
2006—2007 — Народний депутат України V скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член постійної делегації України у Парламентській асамблеї Ради Європи, голова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Таїландом.
2007—2012 — Народний депутат України VI скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, співголова депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією, заступник голови депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Німеччиною та Францією.
- Поточні громадські обов'язки (станом на серпень 2023)
- Президент Малої академії наук України, Центру ЮНЕСКО з наукової освіти (з 2000);
- член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 2005);
- головний редактор і член редколегій ряду наукових періодичних видань (з 2005);
- голова Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями: «Математичне моделювання» та «Інформаційно-комунікаційні технології», член Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями «Математичне моделювання» та «Інформаційні технології» (з 2008);
- член Президії Європейської Академії наук, мистецтв і літератури (з 2013);
- Почесний консул Чорногорії в Україні (з 2013);
- член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з 2013);
- член Ради, голова Менського відділення Чернігівського земляцтва.[11]
- Заслужений діяч науки і техніки України (2001).[12]
- лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки — за цикл наукових праць «Розв'язання проблем раціонального природокористування методами аерокосмічного зондування Землі та моделювання геодинамічних процесів» (2005, в складі колективу, керівник проекту).
- лауреат Державної премії України в галузі освіти за цикл робіт "Всеукраїнський освітній Інтернет-портал «Острів знань» (2012, в складі колективу, керівник проекту);
- кавалер Ордена «За заслуги» I ст. (27 червня 2012)[13], II ст. (23 жовтня 2009)[14], III ст. (12 серпня 2004)[15];
- лауреат Державної премії України в галузі освіти — за розробку науково-освітнього порталу «Тарас Шевченко» (2017, керівник колективу у 2010—2014).
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2019);
- Почесна грамота Верховної Ради України;
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (16 травня 2002);
- Відомчі відзнаки і нагороди Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства культури і туризму України, Міністерства оборони України, Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, Української православної церкви, Православної церкви України та ряду міжнародних організацій і установ;
- Міжнародна літературна премія ім. М. В. Гоголя — за внесок у популяризацію шевченківської спадщини в Україні та за кордоном (2015)[16];
- Премія ім. М. О. Лукаша — за популяризацію української культури в Україні та за її межами;
- Премія НАН України імені В. С. Михалевича за цикл робіт «Аналіз деяких класів багатокомпонентних розподілених систем» (2008);[17]
- Премія НАН України імені А. О. Дородніцина — за цикл робіт «Методи, алгоритми, інформаційні технології комплексного аналізу складних об'єктів» (Премії НАН України імені видатних учених України — лауреати 2013)[18]
- Премія НАН України імені О. К. Антонова — за серію праць «Теоретичне та науково-практичне забезпечення покращення аеродинамічних характеристик крил і літальних апаратів при створенні перспективної авіаційної техніки» (2019)[19]
- Малій планеті № 12189 Сонячної системи присвоєно ім'я «Довгий».
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ а б Президент Малої академії наук України Станіслав Довгий став Почесним доктором НТУУ «КПІ». КПІ ім. Ігоря Сікорського. 6 жовтня 2014. Процитовано 18 серпня 2023.
- ↑ Довгий Станіслав Олексійович. НАН України. Процитовано 2023=-8-18.
- ↑ Указ Президента України № 905/99 від 21 липня 1999 року «Про присвоєння рангу державного службовця»
- ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 18 серпня 2023.
- ↑ Історичні відомості. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 12 грудня 2014.
- ↑ Дійсні члени. Національна академія педагогічних наук України. Процитовано 14 січня 2025.
- ↑ До складу Національної академії наук України обрано нових членів. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
- ↑ Рада. Товариство «Чернігівське земляцтво». Процитовано 18 серпня 2023.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України, Указ Президеднта Україїни від 17.02.2001 № 99/2001. Процитовано 18 серпня 2023.
- ↑ Указ Президента України № 417/2012 від 27 червня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України». Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 28 червня 2012.
- ↑ Указ Президента України № 864/2009 від 23 жовтня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 28 червня 2012.
- ↑ Указ Президента України № 883/2004 від 12 серпня 2004 року «Про нагородження С. Довгого орденом „За заслуги“»
- ↑ Сергій Дзюба (2 квітня 2015). Лауреати міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2015 рік. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2015.
- ↑ Постанова Президії НАН України Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2008 р. // Вісник НАН України. — № 6, 2009. — С. 14.
- ↑ [[Президія Національної академії наук України]]. Постанова від 12.02.2014 року № 27 «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2013 р.» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 серпня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Президія Національної академії наук України. Постанова від 12.02.2020 No.47 «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2019 р.» (PDF). Донецький фізико-технічний інститут імені О. О. Галкіна НАН України. 12.02.2020. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 13.06.2021.
- Довгий Станіслав Олексійович / О. М. Трофимчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Режим доступу : https://esu.com.ua/article-20437. – Останнє поновлення : 2019.
- Сайт ВРУ
- Довідник «Хто є хто в Україні». — Видавництво «К. І. С.» [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Довгий Станіслав Олексійович. НАН України. Процитовано 18 серпня 2023.
- Станіслав Довгий: фото, біографія, досьє. Ліга. Процитовано 18 серпня 2023.
- Тетяна Череп-Пероганич. У дітях — наш завтрашній день // Освіта і суспільство. — № 2024'6 (75). — С. 12-14.
- Станіслав Олексійович Довгий. Літопис. // НАН України, МОН України, НЦ «МАНУ», Інститут прикладних систем управління. Київ, 2024. 72 сторінки.
- Народились 23 липня
- Народились 1954
- Уродженці Устинівського району
- Випускники механіко-математичного факультету КНУ
- Доктори фізико-математичних наук
- Науковці Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору
- Науковці Інституту гідромеханіки НАН України
- Члени Національної академії наук України
- Члени «Нашої України»
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Нагороджені почесною грамотою ВРУ
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Уряд Валерія Пустовойтенка
- Народні депутати України 4-го скликання
- Народні депутати України 5-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Члени-кореспонденти НАН України
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Академіки Національної академії педагогічних наук України
- Лауреати премії НАН України імені В. С. Михалевича
- Доктори фізико-математичних наук України
- Лауреати Державної премії України в галузі освіти
- Лауреати премії НАН України імені А. О. Дородніцина
- Лауреати премії НАН України імені О. К. Антонова
- Українські професори