Перейти до вмісту

Довірчий маркетинг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Довірчий маркетинг, також відомий як «дозвільний маркетинг», анг. «permission marketing», або «добровільний маркетинг», або «маркетинг співпраці» - це взаємодія між клієнтом та компанією, в яких клієнт добровільно дає згоду на те, щоб отримувати від компанії маркетингові пропозиції.[1] Такий підхід набуває все більшої популярності серед інших різновидів цифрового маркетингу. Сет Годін вперше представив концепцію довірчого маркетингу у своїй книзі «Дозвільний маркетинг: як з незнайомця зробити друга і перетворити його на покупця». [2]

Історія

[ред. | ред. код]

Методи традиційного маркетингу часто передбачають втручання - чи то телевізійна реклама, яка перериває телепередачу, чи то інтернет-ролики, які заважають перегляду веб-сайту. Рекламний тиск усе зростав, унаслідок чого людина втомилася від нав'язливої реклами (ще відомої, як «вихідний маркетинг») і перестала на неї реагувати, тим самим знижуючи її ефективність. [3]

Вихідний маркетинг фактично змагається за увагу людей. [4] Сучасний світ масового маркетингу перенасичений рекламою, яка бореться за обмежений час і увагу потенційного клієнта. [5] Yankelovich, Inc повідомляє, що середньостатистичний споживач зіштовхується з 1 мільйоном рекламних оголошень на рік - це майже 3000 реклами щодня. [6] [7] За такого перевантаження люди неминуче починають уникати та ігнорувати рекламу. Тож підходи традиційного маркетингу вимагають більших зусиль і витрат для досягнення бодай схожого результату. [8] [3]


У 1999 році Годін помітив, що успішними кампаніями були ті, які прагнули заручитися згодою споживача. Відштовхуючись від своїх спостережень, Годін вважав, що довірчий маркетинг має бути: [9]

  • очікуваним: люди будуть очікувати інформацію про цікаві послуги/продукт від компанії.
  • персональним: рекламне оголошення безпосередньо стосується споживача;
  • актуальним: клієнту транслюють важливу, потрібну та своєчасну пропозицію.


Зазначені елементи сформували поняття довірчого маркетингу, яке вперше набуло широкого вжитку в книзі Годіна «Дозвільний маркетинг: як з незнайомця зробити друга і перетворити його на покупця», опублікованій 6 травня 1999 року. [10]

  1. ↑ Suresh, Sai. “Permission Marketing or Inbound Marketing.” 42souls, 8 Dec. 2022, https://42souls.com/what-is-digital-marketing/#pm [Архівовано 2023-03-20 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Godin, Seth. “Permission Marketing.” Turning Strangers Into Friends And Friends Into Customers, Simon and Schuster, 1999, https://doi.org/10.1604/9780684856360.
  3. ↑ а б Godin, S. (1999). Permission marketing. New York: Simon & Schuster.
  4. ↑ Permission Marketing. Fast Company (амер.). 31 березня 1998. Процитовано 24 листопада 2017.
  5. ↑ Teixeira, Thales S. (17 січня 2014). The Rising Cost of Consumer Attention: Why You Should Care, and What You Can Do About It.
  6. ↑ Story, Louise (2007). Anywhere the Eye Can See, It's Likely to See an Ad. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 листопада 2017.
  7. ↑ Kilbourne, Jean (2000). Can't Buy My Love: How Advertising Changes the Way We Think and Feel. Simon and Schuster. с. 12. ISBN 0684866005.
  8. ↑ Print vs. Digital: Where Should You Spend Your Ad Dollars? | OPEN Forum. www.americanexpress.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  9. ↑ Forbes, (2014). Seth Godin's 'Permission Marketing' Turns 15. [online] Available at: https://www.forbes.com/sites/onmarketing/2014/04/30/seth-godins-permission-marketing-turns-15/ [Accessed 24 Oct. 2014].
  10. ↑ Marketing, On. Seth Godin's 'Permission Marketing' Turns 15. Forbes (англ.). Процитовано 24 листопада 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Довірчий_маркетинг