Доктрина Павличка

Доктрина Павличка — неофіційна назва зовнішньополітичної доктрини України початку 1990-х років, покладеної в основу Декларації про державний суверенітет України^[1]. Передбачала прагнення України стати постійно нейтральною і позаблоковою державою.

Названа на честь Дмитра Павличка, який у 1990—1994 роках очолював комітет із закордонних справ Верховної Ради України.

Доктрину Павличка часто критикують як занадто романтичну і загалом нереалістичну, зокрема й з огляду на відмову України від ядерної зброї (без'ядерність як принцип також була закладена в Декларації про державний суверенітет України) і розглядають як різновид політики «фінляндизації»^[2].

Примітки

↑ Декларація «Декларація про державний суверенітет України» від 16.07.1990 № 55-XII
↑ Ołeksij Mustafin. W poszukiwaniu optymalnego kursu (PDF). Eurazja. № 1. 1995. с. 12—13. Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022.

Це незавершена стаття про українську політику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Декларація «Декларація про державний суверенітет України» від 16.07.1990 № 55-XII

[2] Ołeksij Mustafin. W poszukiwaniu optymalnego kursu (PDF). Eurazja. № 1. 1995. с. 12—13. Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022.

[1]

[2]