Долинський Вітольд
| Вітольд Долинський | |
|---|---|
| Народження | 27 грудня 1880 |
| Смерть | 11 березня 1955 (74 роки) |
| Країна | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Польща |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Батько | Іван Долинський |
Долинський Вітольд (27 грудня 1880, Дуліби — 11 березня 1955, Гданськ) — архітектор.
Народився 27 грудня 1880 року в селі Дуліби (тепер Бучацького району Тернопільської області) в родині архітектора Івана Долинського.[1] Мав двох братів та двох сестер.[2] 1910 року закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. У 1915—1939 роках працював інженером технічного департаменту міської ради.[1]
1904 року експонував у Львівській політехніці проєкти стінних розписів на виставці Спілки студентів архітектури.[3]
1918 року увійшов до технічно-артистичної ради щойно створеного Бюро спілки архітекторів, яке планувало виконувати роботи при повоєнній відбудові краю.[4] Від 1922 року спільно зі скульпторами Яном Нальборчиком та Юліушем Белтовським здійснював мистецький нагляд за будівництвом Цвинтаря орлят.[5] Відтоді ж спільно з Ігнатієм Дрекслером очолював комісію, яка наглядала за мистецьким рівнем надгробків, встановлюваних на Личаківському цвинтарі.[6] Досліджував скульптуру Личаківського цвинтаря. Видав книжку «Личаківський цвинтар у 1800-х» (Cmentarz Łyczakowski w latach 1800-nych, 1929), ілюстровану власними рисунками на 23 таблицях.
1925 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[7]
1944 року виїхав до Польщі. Помер 1955 року у Гданську.[1]
- Роботи
- Конкурсний проєкт українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[8]
- Проєкт павільйону Залізного лицаря на проспекті Свободи у Львові (1916).[1]
- Павільйон фірми «Eta» на Східних торгах у Львові (1921).[1]
- Вілла на вулиці Самчука, 15 у Львові (1924).[1]
- Каплиця в Дитятині (1925). Приписується Долинському через подібність із каплицею у Пнятині.[6]
- Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Пнятині. Проєкт 1926 року, реалізований до 1928, витриманий у формах модернізованого бароко.[6]
- Реконструкція краєвиду Львова XVIII століття, базована на архівних матеріалах і графічних пам'ятках. Зберігається у Львівському історичному музеї. Лягла в основу діорами, виконаної Зигмунтом Розвадовським і Станіславом Яновським, експонованої на загальній виставці в Познані 1929 року. Пізніше експонувалась в окремому павільйоні на Східних торгах.[9]
- Реконструкція вигляду львівської ратуші у XVII столітті (створена не пізніше 1936). Зберігається у Львівському історичному музеї.[10]
- Проєкт реставрації фасаду Двору Артуса у Гданську. Виконаний 1950 року, реалізований до 1952.[11]
- Долинський, можливо, був автором первинного проєкту реконструкції палацу Корнякта на площі Ринок у Львові. Модифікованого і реалізованого Вавжинцем Дайчаком.[12]
- ↑ а б в г д е Бірюльов Ю. О. Долинський Вітольд // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 115. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- ↑ Nekrologia // Kurjer Lwowski. — 1906. — № 178 (8 kwietnia). — S. 4.
- ↑ Projekt na dwór szlachecki // Gazeta Narodowa. — 20 maja 1904. — № 115. — S. 2.
- ↑ Biuro spółki architektów // Gazeta Lwowska. — 18 lipca 1918. — № 159. — S. 4.
- ↑ Nicieja S. Projektant cmentarza i jego wizja // Lwowskie Orlęta. — Warszawa : Iskry, 2009. — S. 93. — ISBN 978-83-244-0117-8.
- ↑ а б в Brzezina K. Kaplica p. w. Matki Boskiej Królowej Korony Polskiej w Pniatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, Pasaż, 2003. — Т. 11. — S. 186—188. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-04-7.
- ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów : Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 89.
- ↑ Левицький К. Чому припізнилася у нас перед світовою війною будова українського театру у Львові? // Діло. — 1937. — 4 листопада. — № 243 (14787). — С. 3.
- ↑ Charewicz Ł. Muzeum Historyczne miasta Lwowa: przewodnik po zbiorach. — Lwów: nakł. Gminy Miasta Lwowa, 1936. — S. 59.
- ↑ Charewicz Ł. Muzeum Historyczne… — S. 64.
- ↑ Lewicki J. Fasady Dworu Artusa w Gdańsku // Dwór Artusa w Gdańsku: sztuka i sztuka konserwacji: [materiały z konferencji naukowej], Gdańsk, Dwór Artusa, 17-19 października 2002. — Warszawa—Gdańsk : Oficyna Pomorska: Muzeum Historyczne Miasta Gdańska, 2004. — S. 64. — ISBN 83-86527-07-2.
- ↑ Dayczak-Domanasiewicz M. Zbudował wiele kościołów [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.] // Cracovia Leopolis. — 1999. — № 2 (18). — S. 18.
