Перейти до вмісту

Домажліце

Координати: 49°26′26″ пн. ш. 12°55′47″ сх. д. / 49.440605680467° пн. ш. 12.929798039263° сх. д. / 49.440605680467; 12.929798039263
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Домажліце
фр. Taus
чеськ. Domažlice[1]

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 49°26′26″ пн. ш. 12°55′47″ сх. д. / 49.440605680467° пн. ш. 12.929798039263° сх. д. / 49.440605680467; 12.929798039263

Країна  Чехія[2][3]
Адмінодиниця Домажліце
Q89342798?[4]
Межує з

сусідні нас. пункти
Strážd, Tlumačovd, Babylon[d], Zahořanyd, Újezdd, Chrastaviced, Mrákovd, Pasečniced, Meclovd, Luženičkyd, Nevoliced ?
Внутрішній поділ
  • Bezděkovské Předměstíd[5], Dolejší Předměstíd[5], Havloviced[5], Hořejší Předměstíd[5], Domažlice-Městod[5], Týnské Předměstíd[5]
  • Голова Stanislav Antošd[6]
    Перша згадка 1000-ні
    Площа 24,617656 км²[7]
    Висота центру 428 м
    Водойма Zubřinad
    Населення 11 155 осіб (1 січня 2024)[8]
    Міста-побратими Фурт-ім-Вальд, Людр, Furth bei Göttweigd
    Часовий пояс UTC+1
    Поштовий індекс 344 01[4]
    Автомобільний код P
    GeoNames 3076587
    OSM r438629  ·R
    Код LAU (NUTS) CZ553425
    Офіційний сайт domazlice.eu
    Домажліце. Карта розташування: Чехія
    Домажліце
    Домажліце
    Домажліце (Чехія)
    Мапа

    Домажліце (чеськ. Domažlice; нім. Taus) — місто у Пльзенському краї Чехії. Населення становить 11 000 жителів. Історичний центр міста добре зберігся і охороняється законом як пам'ятка.

    Домажліце розташоване близько 44 км на південний захід від Пльзеня. Лежить на річці Радбуза, на передгір'ї Чеського лісу.

    Історія

    [ред. | ред. код]
    Зміни населення
    Рік Населення Зміна
    1869 7319
    1880 7745 +5.8%
    1890 8046 +3.9%
    1900 7907 −1.7%
    1910 8555 +8.2%
    1921 8049 −5.9%
    1930 9406 +16.9%
    1950 8995 −4.4%
    1961 7723 −14.1%
    1970 9044 +17.1%
    1980 11 256 +24.5%
    1991 11 519 +2.3%
    2001 11 048 −4.1%
    2011 10 997 −0.5%
    2021 10 872 −1.1%

    Перша письмова згадка про поселення Домажліце міститься в грамоті князя Болеслава II від 993 року. Мета його існування була пов'язана з чесько — баварським кордоном і важливим торговим шляхом до Регенсбурга.[9]

    Поруч із цим поселенням у 1265 році Оттокар II Богемський заснував укріплене королівське місто Домажліце[10] Місто включало королівський замок. Кордон із Баварією охороняли прикордонники, набрані з Ходів (слов'янських вільних землеробів), які оселилися в околицях Домажліце.[11]

    Місто було передано Баварії в іпотеку в 1331 році і проіснувало до 1419 року (з деякими перервами). Під правлінням гуситів німці були вигнані з міста, і відтоді населення переважно складають чехи. У 1431 році Прокоп Великий переміг хрестоносців Священної Римської імперії в битві при Домажліце. У 15-16 століттях Домажліце часто переходило з рук в руки, але його значення зменшилося після закінчення Тридцятилітньої війни. Лише в 1770 році воно відновилося, головним чином завдяки інноваціям у текстильній промисловості.

    До 1918 року місто було частиною Австрійської монархії, опинившись на австрійській стороні внутрішнього кордону Австро-Угорщини після Австро-Угорського компромісу 1867 року. Це був центр округу з такою ж назвою, бувши одним з 94 Bezirkshauptmannschaften (окружних центрів) у Богемії.[12]

    У контексті чеського національного відродження Домажліце стало центральним місцем у XIX столітті. У той час це було найзахідніше етнічне чеське місто, дуже близько до кордону з Баварським королівством. У місті 13 серпня 1939 року відбулося паломництво, яке переросло у велику чеську демонстрацію протесту проти німецької окупації та контролю над етнічним чеським протекторатом Богемії та Моравії .[13] Німецьке населення було виселене в 1945 році згідно з Потсдамською угодою.

    У 2005 році на околиці міста було виявлено масове поховання. У ньому перебували 54 німці, які могли бути в основному членами місцевої СА, страченої чеським опором наприкінці Другої світової війни.[14]

    Пам'ятки

    [ред. | ред. код]

    Історичне ядро Домажліце добре збереглося і включає багато пам'яток і цінних будівель. Старе місто було визначене мурами, фрагменти яких збереглися, в тому числі ранньоготична брама (так звана Dolejší, тобто «Нижня»). Більшість будинків — готичні й ренесансні споруди XIV—XVI століть з неокласичними фасадами.[15] Цінна в архітектурному відношенні неоренесансна ратуша на міській площі датується 1890—1893 роками.[16]

    Церква Успіння Діви Марії

    У центрі міської площі знаходиться церква Різдва Пресвятої Богородиці. Вперше згадується в 1385 році. У 1751—1756 роках її перебудували в стилі бароко, але зберегли елементи готики. Вона відома своєю нахиленою 56-метровою вежею.[17]

    Пам'яткою західної частини міської площі є колишній монастир августинців. Монастир був заснований в 1287 році. Після того, як він був зруйнований під час гуситських воєн, він був відновлений у 1671—1746 роках. Сьогодні будівля функціонує як початкова художня школа.[18] Сусідню монастирську церкву Успіння Діви Марії з XIV століття було перебудовано у стилі бароко у 1746—1752 роках, подальші перебудови відбулися у 1774 та 1892—1893 роках.[19]

    Ходський замок був заснований разом з містом у 1260-х роках. До початку XVI століття він мав функцію адміністративного центру. Він став руїною після двох пожеж у XVI столітті. У 1726—1728 роках на місці замку за проектом Кіліана Ігнаца Дінценгофера було збудовано соляне сховище. Від первісного замку збереглися стіна по периметру та циліндрична вежа. У другій половині ХІХ століття він виконував функції муніципалітету. Протягом 20 століття будівля поступово стала місцем розташування музею Ходського краю.[20] Вежа відкрита для відвідування як оглядова вежа.[21]

    Нижні ворота на площі Миру

    Церква Святого Лаврентія на пагорбі Весела гора є місцем паломництва. Він був побудований у 1685 році та перебудований у 1775 році[22]

    Знатні люди

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. Register of territorial identification, addresses and real estates
    2. а б archINFORM — 1994.
    3. а б Aligned ISNI and Ringgold identifiers for institutions // zenodo — 2017. — doi:10.5281/ZENODO.758080
    4. а б Register of territorial identification, addresses and real estates
    5. а б в г д е Czech location identification systemCzech Office of Surveying and Cadastre.
    6. V Domažlicích odvolali starostu, do křesla se dostal Stanislav Antoš — 2023.
    7. Český statistický úřad Malý lexikon obcí České republiky – 2017Český statistický úřad, 2017.
    8. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích – k 1. 1. 2024Praha: ČSÚ, 2024.
    9. Domažlice, tisíciletá historie místa (чес.). Městské kulturní středisko Domažlice. Процитовано 12 червня 2021.
    10. Domažlice (чес.). Sdružení historických sídel Čech, Moravy a Slezska. Процитовано 12 червня 2021.
    11. Domažlice, tisíciletá historie místa (чес.). Městské kulturní středisko Domažlice. Процитовано 12 червня 2021.
    12. Die postalischen Abstempelungen auf den österreichischen Postwertzeichen-Ausgaben 1867, 1883 und 1890, Wilhelm Klein, 1967
    13. Kaple sv. Vavřince na Veselé hoře (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.
    14. Hromadný hrob ukrýval padesát čtyři těl (чес.). iDnes. 16 липня 2005. Процитовано 1 липня 2022.
    15. Domažlice (чес.). National Heritage Institute. Процитовано 1 липня 2022.
    16. Radnice (чес.). National Heritage Institute. Процитовано 1 липня 2022.
    17. Kostel Narození Panny Marie (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.
    18. Bývalý augustiniánský klášter (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.
    19. Klášterní kostel Nanebevzetí Panny Marie (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.
    20. O hradu (чес.). Museum of Chodsko Region. Процитовано 1 липня 2022.
    21. Museum of Chodsko Region. Městské kulturní středisko Domažlice. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 1 липня 2022.
    22. Kaple sv. Vavřince na Veselé hoře (чес.). Město Domažlice. Процитовано 1 липня 2022.

    Посилання

    [ред. | ред. код]