Координати: 43°14′38″ пн. ш. 41°43′33″ сх. д. / 43.243888888889° пн. ш. 41.725833333333° сх. д. / 43.243888888889; 41.725833333333
Очікує на перевірку

Домбай-Ульген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Домбай-Ульген
груз. დომბაიულგენი
Домбай-Ульген
Домбай-Ульген
Домбай-Ульген

43°14′38″ пн. ш. 41°43′33″ сх. д. / 43.243888888889° пн. ш. 41.725833333333° сх. д. / 43.243888888889; 41.725833333333
Країна
Регіон Абхазька Автономна Республіка
Карачаєво-Черкесія
Система Домбай (гірська територія)
Тип гора
матеріал метаморфічні гірські породи
Висота 4046 м
Висота відносна 1237 м[1]
Ізоляція 54,09 км[1]
Домбай-Ульген. Карта розташування: Грузія
Домбай-Ульген
Домбай-Ульген
Домбай-Ульген (Грузія)
Мапа
CMNS: Домбай-Ульген у Вікісховищі

Домба́й-Ульге́н (груз. დომბაიულგენი, карач-черк. — Доммай йолген — «місце, де загинув зубр»), або Домбай-Йольген — вершина в західній частині Головного, або Вододільного хребта Великого Кавказу (на кордоні Грузії і Карачаєво-Черкеської республіки), у витоках річки Теберда. Висота 4046 м, це найвища точка Абхазької Автономної Республіки (частини Грузії). Складена гнейсами, кристалічними сланцями, гранітами. Покрита вічними снігами і льодовиками.

Домбай-Ульген є найбільш високою вершиною Домбая, розташований східніше селища Домбай, має три вершини: західну (4036 м), головну (4046 м) і східну (3950 м)[2].

Від головної вершини на північ відходить крутий гребінь, який закінчується пониженням — «Домбайським сідлом». Від Домбайського сідла наверх йде класичний маршрут (категорії 3Б), доступний для сходження за один день зі спуском до табору, розташованому або на майданчику «Домбайського сідла», або Птишському бівуаку.

У 1960 р. на вершині Домбай-Ульгену загинула альпіністська експедиція з 4-х чоловік, очолювана Ігорем Єрохіним[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г https://www.peakbagger.com/peak.aspx?pid=10378
  2. Домбай-Ульген. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 10 грудня 2012.
  3. Альпіністи північної столиці. Архів оригіналу за 27 липня 2010. Процитовано 10 грудня 2012.