Доменіко Дзіполі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доменіко Дзіполі
Основна інформація
Повне ім'яДоменіко Дзіполі
Дата народження17 жовтня 1688(1688-10-17)[1][2]
Місце народженняПрато, Тоскана, Італія
Дата смерті2 січня 1726(1726-01-02)[3][1][…] (37 років)
Місце смертіКордова, Аргентина
Роки активності1710-1716
ГромадянствоІталія Італія
Національністьіталієць
Віросповіданнякатолицтво
Професіякомпозитор
Інструментиорган
CMNS: Файли у Вікісховищі

Доменіко Дзіполі (італ. Domenico Zipoli; 17 жовтня 1688, Прато — 2 січня 1726, Кордова) — італійський єзуїт, місіонер та композитор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Прато в селянській родині, був одним з восьми дітей. Троє його братів та сестер обрали для себе релігію за покликання: брат Джованні Батіста став професором в семінарії, сестра Марія Магдалина — монахинею ордена кармелітів, а ще один брат, Антон Франческо — капеланом собору. Навчившись музики в рідному місті, за протекції Великого Герцога Тосканського Козімо III, Доменіко продовжує навчання у Флоренції у композитора Джованні Марія Казіні. Згодом він навчається в Римі у Бернардо Пасквіні та в Неаполі — у Алессандро Скарлатті. Після навчання в листопаді 1710 року обіймає посаду органіста в базиліці Санта-Марія у Трастевере. Через п'ять років посідає місце органіста в римській Церкві святого імені Ісуса. Під час роботи в Римі Дзіполі складає дві ораторії: «Sant'Antonio da Padova» і «Santa Caterina vergine e martire».

В 1716 році з незрозумілих причин Доменіко кидає успішну кар'єру органіста, вступає до «Товариства Ісуса» та наступного року вирушає через океан в нові редукції ордену в Латинській Америці. В складі групи з 53 місіонерів Дзіполі прибуває до Буенос-Айреса, щоб за кілька місяців дістатися Кордови. Там він продовжив займатися філософією і теологією, не маючи змоги бути висвяченим в священники через відсутність єпископа в тій місцевості. В церкві єзуїтів він керує хором та навчає місцевих індіанців музиці. Його твори поширюються всіма іспанськими володіннями, викликаючи інтерес навіть віце-короля Перу, проте у віці 38 років після кількох місяців тяжкої хвороби Доменіко помирає від туберкульозу.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Ораторія Sant'Antonio da Padova (Рим, 1712, вважається втраченою)
  • Ораторія Santa Caterina vergine e martire (Рим, 1714, вважається втраченою)
  • Кантата Mia bella Irene
  • Кантата O Daliso, da quel di che partisti
  • Кантата Dell'offese a vendicarmi
  • Соната Sonate d'intavolatura per organo e cimbalo … dedicate all'ill.ma et ecc.ma sig.ra d. Maria Teresa Strozzi principessa di Forano da Domenico Zipoli organista della chiesa del Giesù di Roma

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Доменіко_Дзіполі