Домненко Григорій Степанович
Домненко Григорій Степанович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 5 вересня 1922 Ковалі | |||
Смерть | 15 жовтня 1976 (54 роки) | |||
Ворошиловград, Українська РСР, СРСР | ||||
Країна | СРСР | |||
Навчання | Харківський художній інститут | |||
Вчитель | Шелюто Микола Андрійович, Афоніна Таїсія Кирилівна, Косарєв Борис Васильович і Овчаренко Дмитро Павлович | |||
Діяльність | художник | |||
Член | Спілка радянських художників України | |||
У шлюбі з | Толоконникова Маргарита Миколаївна | |||
Діти | Домненко Галина Григорівна і Домненко Катерина Григорівна | |||
| ||||
Григорій Степанович Домне́нко (нар. 5 вересня 1922, Ковалі — пом. 15 жовтня 1976, Ворошиловград) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Чоловік художниці Маргарити Толоконникової, батько художниці Галини і скульпторки Катерини Домненків.
Народився 5 вересня 1922 року в селі Ковалях (за іншими даними в Олександринках) Полтавської губернії (нині Лубенський район Полтавської області, Україна). 1950 року закінчив Ворошиловградське художнє училище; у 1950—1956 роках навчався у Харківському художньому інституті (викладачі Микола Шелюто, Таїсія Афоніна, Борис Косарєв, Дмитро Овчаренко). Дипломна робота — ескізи декорацій і костюмів до інсценіровки роману «Заколот» Дмитра Фурманова (керівник Дмитро Овчаренко).
Впродовж 1956—1960 років викладав у Алма-Атинському художньому училищі; з 1961 року — на Луганському художньо-виробничому комбінаті: з 1973 року — голова художньої ради. Жив у Ворошиловграді в будинку на кварталі Шевченка № 35, квартира № 35. Помер у Ворошиловграді 15 жовтня 1976 року.
Працював в галузі станкового живопису, станкової графіки та театрально-декораційного мистецтва. Автор жанрових сцен, колективних портретів, пейзажів, натюрмортів. Працював в техніці олійного живопису, ліногравюри, монотипії, пастелі, акварелі, рисунка, стінного розпису, мозаїки. Серед робіт:
- живопис
- «Михайло Коцюбинський виступає на відкритті пам'ятника Івану Котляревському у Полтаві 1903 року» (1950);
- «Михайло Щепкін у Івана Котляревського в Полтаві» (1951);
- «Передача досвіду» (1951);
- «Кращий будівельник Соколово-Сорбайського комбінату» (1957);
- «Звільнення політв'язнів із в'язниці» (1957);
- «Портрет старшої доярки колгоспу „Гігант“ Б. Жакеєвої» (1958—1959);
- «Портрет професора геліотехнки В. П. Бухмана» (1960);
- «Хіміки» (1965);
- «У Володимира леніна» (1966—1967);
- «Зимка» (1968);
- «Озеро Іссик-Куль (Маки)» (1968);
- «Портрет Героя Соціалістичної Праці М. Т. Коротуна» (1969);
- «Володимир Ленін і селяни» (1970);
- «Жовтень» (1970);
- «Цвинтар взимку» (1971);
- «Зима» (1971);
- «Літо» (1971);
- «Синя весна» (1972);
- «Автопортрет» (1974);
- графіка
- «Дівчина з книгою» (1958, м'який лак);
- «Україно, моя Україно» (1964);
- «Сінокіс» (1969, монотипія);
- «Портрет доярки Н. П. Подколзіної» (1969, монотипія);
- серія «Ленін–100» (1970).
На шевченківські теми створив:
- картини
- «Пани горять» (1961, за мотивами поеми «Гайдамаки»; у співавторстві з Георгієм Хаджиновим);
- «Караюсь, мучуся…, але не каюсь…» (1961, за мотивами вірша);
- «У неволі» (Тарас Шевченко у засланні, 1961; 1963);
- «Пісня (Повернення Тараса Шевченка із заслання)» (1964);
- «Шевченко серед селян» (1966);
- «Тарас Шевченко і Володимир Даль» (1971);
- графіка
- серія «Земля, якою ходив Тарас»: «Перебендя», «В Моринцях», «Чигирин. Богдан-гора», «Тарас Шевченко у Чернігові», «Стоїть в селі Суботові», (1961—1964, всі — офорт, остання також акварель);
- «На могилі Тараса» (1963, ліногравюра);
- «Любіть Україну» (1964, ліногравюра);
- «Малий Тарас із чумаками» (1964, монотипія);
- «Річка Псьол у Сорочинцях, де бував Тарас Шевченко» (1964);
- серія ліноритів «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» (1964).
Оформив
- вистави:
- «Заколот» за Дмитром Фурмановим;
- «Гроза» Олександра Островського;
- «Назар Стодоля» Тараса Шевченка;
- балет «Червоний мак» Рейнгольда Ґлієра.
Брав участь у виставках з 1951 року, всеукраїнських — з 1957 року. Персональна виставка відбулася у Донецьку у 1974 році.
Роботи зберігаються у Луганському, Донецькому, Харківському, Полтавському художніх музеях, Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського.
- Домненко Григорій Степанович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 144.;
- Домненко Григорій Степанович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Домненко Григорій Степанович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., сторінка 196;
- Домненко, Григорий Степанович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 3. Москва. Искусство. 1976, сторінка 438 (рос.);
- В. М. Ханко. Домненко Григорій Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.;
- Наталія Білоус. Домненко Григорій Степанович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т. 2: Г—З : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2012. — С. 400—401.
- Народились 5 вересня
- Народились 1922
- Померли 15 жовтня
- Померли 1976
- Померли в Луганську
- Випускники Харківського художнього інституту
- Члени Національної спілки художників України
- Випускники Луганського художнього училища
- Українські живописці
- Українські графіки
- Українські художники театру
- Українські портретисти
- Українські пейзажисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські художники
- Радянські графіки
- Радянські художники театру
- Радянські художники-портретисти
- Радянські художники-пейзажисти
- Радянські натюрмортисти
- Художники Луганська
- Радянські педагоги
- Викладачі вишів Алмати