Донець-Захаржевський Яків Михайлович
| Яків Михайлович Донець-Захаржевський | |
|---|---|
 Герб роду Донців-Захаржевських | |
Нині на посаді | |
| Помер | 1801  |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Батько | Михайло Михайлович Донець-Захаржевський |
| Мати | Анастасія Петрівна (при народженні Штепа) |
| Діти | Володимир, Андрій |
| Рідня | Донці-Захаржевські |
| Професія | державний діяч |
| Звання | секунд-майор |
| Релігія | православний християнин |
Яків Михайлович Донець-Захаржевський (? — 1801) — поміщик у Слобідсько-Українській губернії, представник шляхетського козацького роду Донців-Захаржевських. Секунд-майор. Близький друг філософа Григорія Савича Сковороди.
Яків Михайлович Донець-Захаржевський народився четвертим сином у родині полковника Сумського слобідського козацького полку Михайла Михайловича Донця-Захаржевського (пом. 1760), та Анастасії Петрівни (до одруження Штепа). Всього у родини було шестеро синів: Андрій, Яків, Петро, Костянтин, Микола та Михайло.
При поділі батьківського спадку у 1784 році, брати укладають угоду, згідно з якою Яків Михайлович разом з двома своїми братами отримав слободу Великий Бурлук.
Яків Михайлович був набожною людиною. Дружив з мандрівним філософом Григорієм Сковородою, листувався з ним. У Якова Михайловича склалися непрості стосунки з родичами, які поступово відбирали його майно (це відображено в його листах до Сковороди). Він періодично усамітнювався у Костянтиновій дачі, де шукав спокою.
Григорій Сковорода присвятив Донцю-Захаржевському у 1790 році свою «Книжечку Плутархову про спокій душі»: «Прийміть милостиво від людини, осипаного Вашою милістю і ласкою, маленький такий, що як лепту, дарік, маленьке дзеркальце подяки».
Приблизно у 90-х роках здоров'я Якова Михайловича погіршало, у нього відбувся параліч рук та ніг. За легендою, викладеною Лощицом у книзі «Сковорода», коли син Якова Михайлович, Андрій Якович, прийшов за благословенням, щодо побудови нового храму у Бурлуці, то він зміг підняти до цього паралізовану руку, для надання жесту благословення.
Родина мала двох синів:
- Володимир Якович Донець-Захаржевський — підполковник (1812 рік). Колезький асесор. Вовчанський повітовий маршалок шляхти (1804—1807). У 1806—1807 роках Вовчанський повітовий командувач Слобідсько-Української міліції[1]. У 1812 році керівник одного з трьох піших полків земського війська створених у Слобідсько-Української губернії[2].
- Андрій Якович Донець-Захаржевський — ротмістр. У слободі Великий Бурлук їм було побудовано у 1839 році Преображенський храм.
- ↑ Ілляшевич Л. В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна № 25.1885. —С.75— 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)
- ↑ Ілляшевич Л. В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна № 25.1885. —С.79— 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)
- Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882.
- Гумілевський Д. Г. (Филарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Попов П. М. Новознайдені тексти Г. С. Сковороди.— Рад. літературознавство, кн. 13, 1950, стор. 50—69. Опубліковано варіант Разговора дружеского о душевном мире (за списком кін. XVIII ст.) і тексти чотирьох листів Сковороди до І. І. Єрмолова (без дати), Я. І- Довганського від 25 лютого 1773 p., Я- М. Донець-Захаржевського від 13 березня 1790 р., до якогось Івана Григоровича від 20 листопада 1778 р.
- Лощиц Ю.М. Сковорода. — М. : Издательство ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардія», 1972. — Т. 13. — 224 с. — (Жизнь замечательных людей) (рос.)
