Дормілон плямистодзьобий
| Дормілон плямистодзьобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Muscisaxicola maculirostris D'Orbigny & Lafresnaye, 1837 | ||||||||||||||||
 Ареал виду Проживання впродовж року Гніздування | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дорміло́н плямистодзьобий[2] (Muscisaxicola maculirostris) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Андах.
_side_view.jpg)
Довжина птаха становить 14-15 см. Верхня частина тіла сіро-коричнева, голова і надхвістя теменіші. Нижня частина тіла білувата, іноді з жовтуватим або сіруватим відтінком. Навколо очей світлі плями. Дзьоб зверху чорнуватий, знизу жовтуватий. На махових перах коричнюваті або охристі смуги. Хвіст чорний, крайні стернові пера білі.
Виділяють три підвиди:[3]
- M. m. niceforoi Zimmer, JT, 1947 — Східний хребет Колумбійських Анд (Бояка і Кундінамарка);
- M. m. rufescens Berlepsch & Stolzmann, 1896 — Еквадорські Анди (від Пічинчи до Асуая);
- M. m. maculirostris d'Orbigny & Lafresnaye, 1837 — Анди від Перу до південної Аргентини і Чилі.
Плямистодзьобі дормілони гніздяться в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Аргентині і Чилі. Популяції, що мешкають в центрі і на півдні Аргентині і Чилі взимку мігрують на північ. Плямистодзьобі дормілони живуть серед скель та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 1000 до 4000 м над рівнем моря, поодинці або парами, іноді невеликими зграйками. Живляться комахами. Під час сезону розмноження самці виконують демонстраційні польоти, швидко взлітають з розправленими крилами і хвостом, а потім різко падають донизу. Гніздяться в невисоких чагарниках на скилах гір або в заглибинах між камінням.
- ↑ BirdLife International (2016). Muscisaxicola maculirostris. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 25 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |