Дорошенко Василь Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Дорошенко
Народивсяневідомо
Помербл. 1737
Ямпіль?
Діяльністьвійськовий очільник
Військове званнясотник волинський
Термін1699 рік
Конфесіяправослав'я
РідДорошенки
БатькоАндрій Дорошенко
МатиМарія Лисиця
Діти4 сини
Герб
Герб

Василь Дорошенко (нар.? — пом. бл. 1737) — український державний діяч часів Гетьманщини, сотник волинський і сосницький.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з українського шляхетського, козацького-старшинського роду Дорошенків. Син наказного гетьмана Андрія Дорошенка від його другої дружини Марії Лисиці.

Розпочав службу під орудою батька. У 1699 році (або дещо раніше) стає волинським сотником Чернігівського полку. У 1707, 1718 та 1723 роках згадується як сосницький сотник. У 1723 році через став здоров'я залишив сотницький уряд. Водночас стає бунчуковим товаришем Ніжинського полку. Ймовірно під кінець життя оселився в Ямпільській сотні. Помер близько 1737 року.

Майнові справи

[ред. | ред. код]

1699 року отримав гетьманський універсал на займище на річці Убедь, слободі Лубенець (Лубянку). У Волинській сотні мав маєтність у селах Волинці, Козляничі, Ольшане. Після смерті батька у 1709 році успадкував село Верхолісся. Володів, селом Савинцями, поблизу якого заселив слободу Базилівку. Мав 2 приїжджих двори у с. Мітченки Батуринської сотні.

1726 році захопив майно у шинкаря Йосипа Марковича за несплату податку за шинкування. 21 червня 1732 р. отримав гетьманський універсал про повернення захопленого млина у бунчукових товаришів Володимира, Михайла і Василя Полоницьких в слободі Володимирка. 1736 року побив і образив Семена Ломиковського, захопив двох доньок волинського мешканця Андрія Ведути.

Родина

[ред. | ред. код]
  • Василь, бунчуковий товариш. Мав синів Григорія, Михайла, Івана і Лавріна
  • Григорій, значковий товариш
  • Дорош, військовий товариш
  • Лука, значковий товариш

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — 432 с