Дорош Юрій Порфирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дорош Юрій Порфирович
Народження2 травня 1924(1924-05-02)
Акмечетка
Смерть16 квітня 1992(1992-04-16) (67 років)
Андрієво-Іванівка
ПохованняБіля́ївка
КраїнаСРСР СРСР→Україна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1944–1947
ПартіяКПРС
Звання Сержант
Формування301-а стрілецька дивізія
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

До́рош Ю́рій Порфи́рович (нар. 2 травня 1924(19240502) — 16 квітня 1992) — радянський військовик, учасник Другої світової віни. Герой Радянського Союзу (1945).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 2 травня 1924(19240502) року в містечку Акмечетка Ананьївського повіту Херсонської губернії[1] (нині — село Прибужжя Доманівського району Миколаївської області) в селянській родині. Українець.

Після закінчення семирічки у 1940 році, працював трактористом Акмечетської МТС.

З серпня 1941 до березня 1944 року перебував на тимчасово окупованій румунськими військами території Голтянського повіту губернаторства Трансністрія.

До лав Червоної Армії призваний у березні 1944 року. Учасник німецько-радянської війни з квітня 1944 року. Воював на 3-у Українському та 1-у Білоруському фронтах.

Командир стрілецького відділення 1052-го стрілецького полку 301-ї стрілецької дивізії 9-го стрілецького корпусу 5-ї ударної армії сержант Ю. П. Дорош 22 серпня 1944 року в бою поблизу села Кошкалія (Молдова) перебрав на себе обов'язки командира взводу, що вибув, рішучими діями підняв бійців у атаку й одним з перших увірвався до ворожих траншей, особисто знищивши 8 солдатів супротивника[2].

Під час бойових дії на території Польщі, сержант Ю. П. Дорош 14 січня 1945 року в бою за полустанок Грабово гранатами особисто знищив 2 кулеметних розрахунки ворога. На чолі свого відділення першим форсував річку Пилиця в районі села Маринка, ризикуючи життям, підповз до розрахунку важкого кулемета ворога й влучними пострілами з автомата знищив його обслугу. Своїми активними діями значною мірою сприяв захопленню ті розширенню плацдарму на західному березі Пилиці[3].

По закінченні війни продовжив військову службу. Демобілізований у 1947 році.

Працював диспетчером Акмечетської МТС. У 1950 році закінчив Одеську республіканську школу кіномеханіків, у 1963 році — середню школу.

Мешкав у селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області. До виходу на пенсію працював на ділянці зв'язку. Помер 16 квітня 1992 року.

Нагороди і почесні звання

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм, сержантові Дорошу Юрію Порфировичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5617).

Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (29.08.1944), медалями.

Література

[ред. | ред. код]
  • Антонов В. С. «Путь к Берлину». — М.: Наука, 1975, стор. 201, 202, 203, 211, 362.
  • Бундюков А. Т., Кравченко М. В. «Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области» — Одесса: Маяк, 1982.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Російська імперія: адміністративно-територіальне ділення (1708–1917)(рос.)
  2. ↑ Нагородний лист на представлення Ю. П. Дороша до ордена Червоної Зірки(рос.)
  3. ↑ Нагородний лист на представлення Ю. П. Дороша до звання Героя Радянського Союзу(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Дорош Юрій Порфирович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дорош_Юрій_Порфирович&oldid=43583682