Драган Орест Іванович
| Орест Драган | |
|---|---|
 Отаман | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 27 листопада 1887 м. Серет, Буковина, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть | 1958 м. Радівці,  Румунія |
| Громадянство |  ЗУНР |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини УГА |
| Війни / битви | Українсько-польська війна |
Орест Іванович Драган (нар. 27 листопада 1887 — 1958) — педагог, отаман Української Галицької Армії.
Народився 27 листопада 1887, у м. Серет (нині Румунія) в родині поштаря. 1898—1906 навчався у 2-й державній українсько-німецькій гімназії м. Чернівці.
1906—1909 рр. здобував освіту в Терезіанській військовій академії у м. Вінер-Нойштадт. Після закінчення якої отримав призначення на службу в 36 полк піхоти крайової оборони (м. Коломия) в ранзі лейтенанта. З листопада 1913 р. оберлейтенант (понадкомплектнй) 22 полку піхоти крайової оборони (м. Чернівці), викладач Військової академії Франца-Йозефа у Відні. З перших днів війни на російському фронті як оберлейтенант 3 компанії 22 полку піхоти крайової оборони. Вже в жовтні 1914 р. був поранений та потрапив в російський полон, де перебував в таборі військовополонених в м. Пенза. В грудні 1915 р. його як військового інваліда було звільнено в рамках взаємного обміну воєнними інвалідами. Воював на італійському фронті, відзначившись в битві під Салоніками. З 1916 р. повернувся до викладання в Військовій академії Франца-Йозефа у Відні, залишаючись (понадкомплектним) оберлейтенантом (з травня 1917 р. капітаном) 22 полку стрільців крайової оборони (з 1917 р. 22 полку стрільців). В 1918 р. командир відділу скорострілів 22 полку стрільців в Чернівцях. Нагороджений пам'ятним хрестом 1912—1913, орденом залізної корони третього класу з військовою декорацією та з мечами, військовим ювілейним хрестом.
Після розвалу Австро-Угорської монархії став на службу як сотник УГА в перших числах листопада 1918 року. 2 листопада 1918 року передав Січовим стрільцям свій склад зі скорострілами в Чернівцях. Після окупації Буковини румунськими військами перейшов до Галичини, де влився в лави Галицької Армії. 1 серпня 1919 іменований отаманом піхоти 5-го корпусу Галицької Армії. З червня 1919 року — командир старшин школи піхоти при Армійському вишколі Галицької Армії. Школа мала 6 старшин- інструкторів та 63 курсантів. 17.11.1919 р., у зв'язку з катастрофою УГА та окупацією м. Кам'янець-Подільський поляками, командир школи отаман О. Драґан оголосив курсантам про припинення навчання та ліквідацію школи, звільнивши курсантів від складеної ними присяги. Разом з рештою старшин О. Драґан попрямував в напрямку м. Нова Ушиця на з'єднання з полком УСС, до них прилучилися близько 20 підстаршин-курсантів; решта вирушии в напрямку Галичини в надії дістатися додому. Був інтернований поляками в таборі у Вадовицях під Краковом.
Після звільнення вернувся в Чернівці, вступив до університету і отримав ступінь ліценціата природничих наук, який давав право викладати в середній навчальних закладах як тимчасовий професор. Тож він працював тимчасовим професором природничих наук в ліцеї «Арон Пумнул» (колишня перша державна гімназія) в м. Чернівці до 1940 р. «Найпотунішою особистістю, яка справляла найтриваліший вплив на учнів, ба навіть на їхні наукові долі, був професор Орест Драґан» — свідчив академік Румунської Академії Наук В. Требіч, підкреслюючи, — «професор Драґан мав особливий педагогічний талант». Інший учень О. Драґана, закордонний член Академії Наук України А. Жуковський, згадував: «За мойого періоду єдиним професором-українцем був Орест Драґан, бувший сотник УГА, який викладав природознавство, був добрим педагогом і вимогливим до учнів. Крім своєї фаховості, він старався нахилити молодь до спартанського життя. За совєтського періоду він зазнав переслідування за свою українськість, за участь в УГА і в листопадових подіях 1918 р., коли Буковина короткотривало пробувала встановити українську владу».
В 1941—1944 рр. О. Драґан викладав німецьку мову в Українській гімназії в Станиславові, що діяла в приміщенні колишньої ІІІ польської державної гімназії (кол. вул. Сапіжинська). Остання (прискорена) матура в цій гімназії відбулася в лютому 1944 р. Після війни мешкав в м. Радівці (Румунія). Помер і похований в Радівцях під хрестом з українським написом «Орест Драган, професор».
- В.Старик. Орест Драган. Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т.1:А-Ж.Івано-Франківськ: Манустрипт- Львів, 2018 С.589
- Альманах Станіславовської Землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова. Нью-Йорк; Торонто;Мюнхен, 1975. с. 294
- Кордуба М. Переворот на Буковині. (З особистих споминів).// «Літературно-науковий Вістник». — Львів. — 1923. — Т. LXXXI. — Кн. X. — С.135-141; Кн. XI — С. 229—239; Кн. XII. — С. 321—333;
- Лакуста С. Пам'яті героїв // «Час». — 1930. — 14 жовтня.; Ярбій В. Останні дні Старшинської Школи Піхоти У. Г.А. // «Літопис Червоної Калини». — 1931. — Річн. ІІІ, Ч.3. — С.16–17;
- Попович. І. Листопадові дні на Буковині. // «Наше Життя». — 1947. — 1 грудня.;
- Домазар С. Замок над Водаєм // «Сучасність». — 1964. — № 3. — С. 6-16.
- Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 50-річчя її участи у Визвольних Змаганнях. Том четвертий (Матеріяли до історії). Вінніпеґ, 1968. — С. 265—267.;
- Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. — Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен: Видання Центрального Комітету Станиславівщини, 1975. — С. 294.; Trebici М. Insemnari din memorie. // «Glasul Bucovinei». — 2010. — № 2. — С. 101—129.;
- Старик В. Аркадій Жуковський: ескіз неофіційного портрету. // «Буковинський журнал». — 2015. — № 1. — С.160-167.;
- Список участников ОУН куреня Войновского, Лугового и Дивизии «СС-Галичина». Архів СБУ по Чернівецькій обл. — Арх. № 6493. — С. 16.