Древченко Петро Семенович
| Древченко Петро Семенович | |
|---|---|
 | |
| Петро Древченко | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1863 |
| Місце народження | Полтавська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 1934 |
| Місце смерті | Харків, Українська СРР, СРСР |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Національність | українець |
| Професія | бандурист, кобзар |
| Вчителі | Гончаренко Гнат Тихонович |
| Відомі учні | Ткаченко Георгій Кирилович |
| Інструменти | бандура |
 Файли у Вікісховищі | |
Петро Семенович Древченко (Древкін, Дриґавка; * 1863 року на Полтавщині — † 1934) — кобзар.
Народився 1863 року на Полтавщині у сім'ї поміщицьких дворових. Із дванадцяти років жив у Харкові, в районі Залютине. У тринадцять років перехворів на віспу і втратив зір. Із чотирнадцяти років пішов у навчання до кобзаря Гната Гончаренка. Навчався чотири роки. У вісімнадцять років отримав дозвіл на самостійне кобзарювання. Із двадцяти років одружений. «Петр Семенович Древченко во многом напоминаєт своєго учителя (…) Обладает он превосходным баритоном і чудно поет. О его пении высокого мнения и учитель его Гончаренко», — писав Є. Крист. П. Древченко мав непосидючий характер, за що отримав прізвисько «Дриґавка». Багато подорожував. У середовищі кобзарів вважався ерудованим співцем і користувався заслуженою повагою. Відносився до «знаючих» кобзарів, йому належить одна з великих оповідей про Вустинські книги. Кобзарював «на пару» із лірником та стихівничим Іваном Зозулею. Учасник кобзарського концерту на ХІІ Археологічному з'їзді у Харкові. За свідченням Г. Ткаченка, зростанню популярності П. Древченка у пожовтневий час сприяв його виступ 24 грудня 1922 року у соціальному музеї ім. Артема на урочистому святкуванні 200-річчя від дня народження Григорія Сковороди. Його грою захоплювався М. Лисенко і хотів його бачити серед викладачів музично-драматичної школи у Києві. «Для цього він з 1907 року проводить роботу, але справа чомусь розбилась», — писав Ф. Колесса[1]. За свідченням дослідника, у П. Древченка визначалися риси «концертного кобзаря», але, на відміну від І. Кучеренка, його рецитації завжди зберігали давню основу.
У пожовтневий час, П. Древченко займав активну громадянську позицію і нерідко виступав на захист кобзарського права вільно співати «просто неба». Разом із кобзарями П. Гащенком, С. Пасюгою, Г. Цибком став одним із творців думи «Про військо червоне». Георгій Ткаченко вважав Петра Древченка своїм учителем. Кобзар зазнав переслідувань від карних органів. Наприкінці 20-х років був ще живим. Обставини і дата смерті невідомі.
В репертуарі Древченка були 2 думи: «Олексій Попович» та «Бідна вдова і три сини». Брав участь у створені першої радянської думи.
- ↑ Колесса Ф. Мелодії українських народних дум. — К.: Наукова думка, 1969 — С. 316
- Черемський, К. П. Повернення традиції / К. Черемський. — Х.: Центр Леся Курбаса. — 1999. — 288 с.
- Черемський, К. П. Шлях звичаю / — Х.: Глас. — 2002. — 444 с.
- Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ)— Харків — Торонто, 2013 −368с.
- Древченко (Древкін) Петро Семенович // Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 76
- Хоткевич Г. М. Дещо про бандуристів та лірників, 1903.
- Древченко Петро Семенович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 654.
- Той, хто зберіг традицію. Харківський кобзар Петро Древченко [Архівовано 8 квітня 2020 у Wayback Machine.] // Фонд національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича
|
Це незавершена стаття про українського музиканта чи музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про бандуриста чи бандуристку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |