Перейти до вмісту

Дронь Артур Віталійович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Артур Дронь
Ім'я при народженніДронь Артур Віталійович
Народився31 грудня 2000(2000-12-31) (24 роки)
с. Воскресинці, Рогатинського р-ну Івано-Франківської області
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьписьменник, військовослужбовець
Alma materЛьвівський національний університет імені Івана Франка
Роки активності2020 — дотепер
Жанрпоезія, оповідання
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дронь.

Артур Дронь (нар. 31 грудня 2000(20001231), село Воскресинці Рогатинський район, Івано-Франківська область) — український поет, військовослужбовець.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 31 грудня 2000 року в селі Воскресинці Рогатинського району Івано-Франківської області, з 5 років жив у сусідньому селі- Підмихайлівцях. У 2017 році вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет журналістики. З того часу живе у Львові. У 2021 році закінчив бакалаврат, а в 2022 — магістратуру. У 2020—2021 роках працював у студентському відділі ЛНУ ім.І.Франка. З 2021 — івент-менеджер у «Видавництві Старого Лева». У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем і відтоді несе службу в 125 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Із серпня 2022-го — у складі бригади виконує завдання в зоні бойових дій на території Донецької, а згодом Харківської областей.

Перебуваючи на фронті, Артур Дронь продовжує писати вірші. Сьогодні його пронизливі тексти вже перекладені різними мовами світу. А на один з віршів Артура Дроня музикант Віктор Морозов написав пісню[1].

У лютому 2023 року рядки з його вірша процитувала прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні на прес-конференції з Президентом України Володимиром Зеленським[2].

У липні 2023 року під час короткої відпустки у Львові відбулися поетичні читання Артура «Тут були ми».

Творчість

[ред. | ред. код]
  • Автор книжки віршів «Гуртожиток №6» (Львів: Тріада плюс, 2020).
  • У грудні 2023 року у Видавництві Старого Лева вийшла друком збірка віршів «Тут були ми»

Твори Артура Дроня надруковані в

  • антології сучасної української поезії «Молоді голоси» (2021);
  • збірці оповідань «Моє тихе Різдво» (Видавництво Старого Лева, 2022);
  • поетичній антології «Поміж сирен: нові вірші війни» (Vivat, 2023).

Окремі вірші перекладені литовською, англійською, польською, італійською, фінською, норвезькою, білоруською, естонською, іспанською, французькою.

Поетична збірка «Тут були ми»

[ред. | ред. код]

«Тут були ми» — друга збірка віршів Артура Дроня.

Вірші, що увійшли до книги, написані на фронті, але вони не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. Такою мовою солдати згадують своїх, а діти пишуть листи на аркушах шкільного зошита. Нею говорять про біль і надію. Прощаються і люблять. Книжка «Тут були ми» проілюстрована роботами художниці Катерини Сад, а також уривками листів, які військові отримали від дітей. Увесь прибуток від продажу цього видання буде перераховано у благодійний фонд «Голоси дітей», що надає безкоштовну психологічну допомогу дітям та родинам, які постраждали від війни [3].

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Відзнака літературної премії ім. Анатолія Криловця за книжку віршів «Гуртожиток №6» (2021)
  • Молодіжна премія Львівської міської ради «Сміливі 2022» в номінації «Поезія — це також зброя» (2022).
  • Відзнака літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2022).

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Добірка віршів у журналі «Універсум»[4]
  • Добірка на платформі «Litcentr»[5]
  • Переклади польською у виданні «Dwutygodnik»[6]
  • Переклад англійською у виданні «Lunch Ticket»[7]
  • Переклад англійською у виданні «Circumference»[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ YouTube Віктор Морозов «Лука / Luke». Процитовано 17 серпня 2023.
  2. ↑ Прем'єрка Італії процитувала вірш молодого українського поета. Facebook 24 канал. Процитовано 17 серпня 2023.
  3. ↑ Розповідаємо про «Голоси дітей» — фонд, на який буде передано увесь прибуток від продажу книги «Тут були ми» Артура Дроня. Видавництво Старого Лева. Процитовано 5 грудня 2023.
  4. ↑ Артур Дронь. Вірші з фронту. Універсум. Архів оригіналу за 30 травня 2023.
  5. ↑ Артур Дронь «Скільки часу ми так розмовляємо?». Litcentr. 21 січня 2022. Архів оригіналу за 21 серпня 2023.
  6. ↑ ARTUR DROŃ.WIERSZE. Dwutygodnik. Архів оригіналу за 30 липня 2023.
  7. ↑ Artur Dron. The mother. Lunch Ticket. Архів оригіналу за 26 серпня 2023.
  8. ↑ A poem by Artur Dron, translated from Ukrainian by Hanna Leliv. Circumference. Архів оригіналу за 4 квітня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дронь_Артур_Віталійович