Перейти до вмісту

Дружиніна Олена Йоасафівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дружиніна Олена Йоасафівна
Народилася11 квітня 1916(1916-04-11)[1]
Москва, Російська імперія
Померла12 грудня 2000(2000-12-12)[2] (84 роки)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьісторикиня
Alma materІсторичний факультет МДУ
Московський державний лінгвістичний університет
Галузьісторія Росії, історія[3], diplomatic historyd[3] і зовнішня політика[3]
ЗакладІнститут російської історії РАНd
Вчене званнячлени-кореспонденти РАНd
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникНечкіна Милиця Василівна
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Війнанімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Дружби народів

Дружиніна Олена Йоасафівна (11 квітня 1916, Москва — 12 листопада 2000, там само) — російський історик. Доктор історичних наук (1969), член-кореспондент АН СРСР (1981; від 1991 — РАН).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилась у Москві в родині службовця. Закінчила екскурсійно-перекладацьке відділення Московського інституту нових мов (1934). Протягом 1936—1941 років навчалась на історичному факультеті Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 служила перекладачкою на Волховському фронті. 1944 року вступила до аспірантури Інституту історії АН СРСР, 1950 року захистила кандидатську дисертацію. З 1949 року — в Інституті АН СРСР: молодший науковий співробітник сектору військової історії, 1959–99 роки — старший науковий співробітник сектору історії феодалізму. Захистила докторську дисертацію на тему: «Южная Украина в 1775—1825 гг.».

Коло наукових інтересів Дружиніної — Південна Україна і Північне Причорномор'я. З цієї тематики опубліковано кілька монографій: «Кючук-Кайнарджийский мирный договор» (1955), «Северное Причерноморье в 1775—1800 гг.» (1959), «Южная Украина в 1800—1825 гг.» (1970) та «Южная Украина в период распада феодально-крепостнического строя. 1825—1860» (1981).

Брала участь у роботі міжнародних конгресів істориків у Римі (1960), Відні (1965) та Москві (1970), організатор комітету конференції, присвяченої 150-річчю Лейпцизької битви 1813 року («Битви народів»). Друкувалася в періодичних виданнях, зокрема в Україні: «Трубник» (Нікополь) і «Днепр вечерний» (Дніпро).

Нагороджена орденами Вітчизняної війни II ступеня, Дружби народів та іншими[уточнити] урядовими нагородами.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


  1. https://www.biografija.ru/biography/druzhinina-elena-ioasafovna.htm
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Чеська національна авторитетна база даних