Друзенко Геннадій Володимирович
| Геннадій Друзенко | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Геннадій Друзенко в Бахмуті, березень 2015 року | |||||
| Народився | 28 квітня 1972 (52 роки) Київ | ||||
| Громадянство | Україна | ||||
| Національність | українець | ||||
| Діяльність | правник, constitutional lawyer, активіст, health administrator | ||||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | ||||
| Знання мов | англійська[1] і українська[1] | ||||
| Нагороди |
| ||||
| IMDb | ID 13480697 | ||||
| Сайт | ccd.group/en/team/gennadiy-druzenko/ | ||||
Генна́дій Друзе́нко (нар. 28 квітня 1972, Київ) — український правник, громадський активіст, публічний інтелектуал. Співзасновник та президент Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова. Голова правління Центру конституційного моделювання [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.], учасник Революції гідності. Ветеран російсько-української війни[2]
У 1993—1995 роках після завершення Київського теологічного коледжу працював на посаді секретаря-референта Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка).
У 2001—2004 роках був одним з керівників Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України.
У 2004—2010 роках (з перервою на навчання) — віце-президент Інституту європейської інтеграції в м. Ряшів.
У 2010-11 роках очолював секретаріат Комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції.
У 2011—2012 Геннадій Друзенко працював на посаді Координатора з регіонального розвитку в проекті USAID «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (ЛІНК).
У листопаді 2013 року Геннадій Друзенко разом з Олексієм Гончаруком відкрили першу в Україні практику в сфері права Європейського Союзу юридичної фірми Constructive Lawyers. Олексій Гончарук на той час був керуючим партнером компанії. Геннадій Друзенко приєднався як партнер — керівник практики в сфері права ЄС[3].
Від 18 червня 2014 р. до 16 липня 2015 р. працював на посаді першого і останнього Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики[4].
У 2014 році Геннадій з друзями створили Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова — найбільший неурядовий проект із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення Операції Об'єднаних сил (до травня 2018 року — Антитерористична операція, АТО) в окремих районах Донецької та Луганської областей.
Від серпня 2015 до серпня 2019 року Геннадій Друзенко був президентом ПДМШ ім. Миколи Пирогова, у 2019-2022 роках – Головою наглядової ради ПДМШ. Від липня 2022 і до цього часу знову очолює ПДМШ на посаді президента організації. Від початку повномасштабного вторгнення медики-добровольці ПДМШ ім. Миколи Пирогова надали допомогу більш як 35 тис. захисникам та цивільним жертвам російської агресії.
На початку січня 2021 року Геннадій Друзенко очолив новостворений Центр конституційного моделювання [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.], що має на меті створити майданчик для обговорення та моделювання нової Конституції України[5].
Освіта та наукові стажування:
У 1995-99 роках навчався на юридичному факультеті Міжнародного науково-технічного університету, по завершенні якого отримав диплом бакалавра правознавства з відзнакою[джерело?].
У 2000 році завершив навчання в Українському центрі правничих студій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і отримав диплом магістра права з відзнакою[джерело?].
У 2006 році навчався в Українській школі політичних студій та був серед перших випусникиків УШПС[6].
У 2009-10 роках проводив наукові дослідження у Центрі Вудро Вільсона (Вашингтон, США) як фулбрайтівський науковець[7].
У 2010 році був запрошеним дослідником у Інституті міжнародного порівняльного права Макса Планка (Гайдельберґ, Німеччина).
У 2019-20 роках працював запрошеним дослідником у Центрі конституційної демократії Індіанського університету (США)[8].
Інші досягнення:
Геннадій Друзенко — співавтор законопроекту «Про процедуру підготовки проекту нової Конституції України».[9]
У 2004-10 роках очолював експертну групу з перекладу засновницьких договорів ЄС українською мовою. За його редакцією у 2010 році вийшов найповніший на сьогодні український переклад конституційних актів Європейського Союзу[10].
Автор більше сотні загальних та академічних публікацій українською, англійською, російською й іспанською мовами.[11]
Експертна сфера:
Питання конституційного дизайну, конституційного права, європейської інтеграції та релігійної свободи.[12]
З 2022 року знаходиться у постійних відрядженнях, як ключова особа ПДМШ ім. Пирогова в наданні медичної допомоги бійцям ЗСУ. Брав участь в боях під Серебрянському лісі.[13]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
- У 2017 році нагороджений відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції».
- У 2024 році нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України".
- Наказом Міністра оборони України № 542 від 16 червня 2016 року нагороджений медаллю Міністерства оборони України «За сприяння Збройним Силам України».
- Наказом Міністра оборони України № 453 від 4 липня 2017 року нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани».
- Наказом начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України № 304 від 8 червня 2018 року нагороджений почесним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу «За заслуги перед Збройними Силами України».
- Розпорядженням Секретаря РНБОУ від 3 грудня 2018 року за № 82/2018-к нагороджений нагрудним знаком «Захиснику України».
- Наказом командувача Об'єднаних сил від 19 червня 2020 року за № 506 нагороджений медаллю «За звитягу та вірність».
- Розпорядженням Секретаря РНБОУ від 18 серпня 2021 року за № 109/2021-к нагороджений медаллю «Відзнака Ради національної безпеки і оборони України» ІІІ ступеня.
- Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 02 березня 2023 року за № 435 нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України – почесним нагрудним знаком “За збережене життя”.
- Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 23 червня 2023 року за № 1369 нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України – почесним нагрудним знаком “За сприяння війську”.
- Наказом Міністра оборони України 30 березня 2024 року за № 476 нагороджений відзнакою Міністра оборони України "Хрест особливих заслуг".
- Наказом Командувача Медичних сил ЗСУ №154 від 04 грудня 2024 року нагороджений відзнакою Командування Медичних сил ЗСУ Хрестом "За сприяння медичним силам".
- ↑ а б https://ccd.group/wp-content/uploads/2021/07/Druzenko_CV_CCD_en_2021.pdf
- ↑ Співзасновник ПДМШ Геннадій Друзенко: “Патріотизм – не вишиванка і не шаровари, а цінність, за яку волієш страждати”. (Інтерв’ю довжиною в п’ять років). ПДМШ / PFVMH. 16 вересня 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Команда. web.archive.org. 16 липня 2014. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про призначення Друзенка Г. В. Урядовим уповноваженим з питань етнонаціональної політики. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ До відома: про прес-конференцію в прес-центрі агентства "Інтерфакс-Україна" на тему "Центр конституційного моделювання як лабораторія для пошуку шляхів виходу із конституційної кризи в Україні". Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021.
- ↑ Українська школа політичних студій. www.usps.org.ua. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Gennadiy Druzenko | Wilson Center. www.wilsoncenter.org (англ.). Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Cain, Aaron. Gennadiy Druzenko. Profiles - Indiana Public Media. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
- ↑ Проект Закону про процедуру підготовки проекту нової Конституції України. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 10 серпня 2020.
- ↑ Druzenko, Gennadiy. КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Gennadiy Druzenko - Academia.edu. independent.academia.edu. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Експертна дискусія «Чи потрібна нова Конституція?» | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ Люди самі побіжать в армію, якщо це зробити | Геннадій Друзенко (укр.), процитовано 30 квітня 2024
- ↑ Нагороди. ПДМШ / PFVMH. 10 грудня 2024. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
Геннадій Друзенко у соцмережі «Facebook»- Співзасновник ПДМШ Геннадій Друзенко: «Патріотизм — не вишиванка і не шаровари, а цінність, за яку волієш страждати». (Інтерв'ю довжиною в п'ять років) [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Геннадій Друзенко: «В українському генотипі існує культура виживання поза законом, культура криївок, культура партизанів» [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Геннадій Друзенко. «У передчутті третьої республіки» [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Геннадій Друзенко. «Україна громад: Конституція українського глокалізму»
- Геннадій Друзенко. «Україна потрапила в конституційний цугцванг» [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.].
- Блог Геннадія Друзенка на NV.UA
- Статті Геннадія Друзенка в ZN.UA [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Народились 28 квітня
- Народились 1972
- Випускники Київського університету
- Нагороджені відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»
- Нагороджені медаллю «За сприяння Збройним Силам України»
- Нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани»
- Нагороджені медаллю «Захиснику України» (Міністерство оборони України)
- Українські перекладачі
- Українські правники
- Урядові уповноважені
- Випускники УШПС