Друкарня Горажде
| Goražde printing house | ||||
|---|---|---|---|---|
,_137v.jpg) Псалтир 1521 року  | ||||
| Держава | .svg){kind=small} Османська імперія  | |||
| Засновник | Božidar Goraždanind | |||
| Продукція | srbulje | |||
| Штаб-квартира | Church of St. George in the village of Sopotnica (today in Novo Goražde, Republic of Srpska, Боснія і Герцеговина) | |||
|
| ||||
Друкарня Горажде (серб. Горажданска штампарија або Goraždanska štamparija) — одна з найперших друкарень сербів, і перша на території нинішньої Боснії і Герцеговини. Створена в 1519 році у Венеції, незабаром була перенесена до сербської православної церкви Святого Георгія в селі Сопотниця біля Горажде,[1] в османському санджаку Герцеговини. Засновником і керівником був Божидар Любавич, який був відомим купцем із Горажде. Керував роботою друкарні його син Теодор Любавич, ієромонах Мілєшівського монастиря. Він працював до 1523 року, випустивши три книги, які є серед кращих досягнень ранніх сербських друкарів.[2]
Близько 1450 р. Йоганнес Гутенберг у Майнці (Німеччина) винайшов друкарський верстат, мистецтво книгодрукування було запроваджено в інших частинах Європи. До кінця XV століття Венеція стала головним центром друкарства. У 1493 р. Джурадж Црноєвич, правитель князівства Зета (на території сучасної Чорногорії), відправив ієромонаха Макарія у Венецію, щоб навчився друкарському мистецтву.
У другій половині 1518 року Божидар Любавич відправив своїх синів, Джураджа та ієромонаха Теодора, до Венеції, щоб придбати друкарський верстат та навчитися друкарському мистецтву. Брати Любавичі придбали необхідне і почали друкувати ієратікон (книгу служіння священика), примірники якого були готові до 1 липня 1519 року або у Венеції, або в церкві Святого Георгія поблизу Горажде. У церкві Святого Георгія Теодор організував друкарню в Горажде, яка випустила, крім ієратікону, ще дві книги церковнослов'янською мовою: псалтир 1521 року і невеликий евхологій 1523 року[1] Псалтир Горажде, який містить 352 листки, є найбільшою з трьох книг.[3] Торгівля була добре розвинена в Горажде, оскільки місто було побудоване на перетині трьох важливих доріг, які зв’язували його з Дубровником, Врхбосною (Сараєво) та Косово.[4]
Наступна друкарня з’явиться в Боснії і Герцеговині лише в 1866 р.[5] У 1544 році друкарня була перевезена з Горажде до Тирговіште, столиці Валахії, ставши таким чином другим подібним об'єктом на території нинішньої Румунії. Його переселення та реактивацію здійснив Дімітріє Любавич, онук Божидара.[6] На початку 1545 р. у Тирговішті Димитріє надрукував евхологій, а в 1547 р. — апостолярій[7]. Божидар Вукович заснував свою друкарню у Венеції в 1519 або 1520 роках, одночасно з братами Любавичами. Так було до кінця XVI століття. Були встановлені на території Османської імперії друкарні: в монастирі біля Ужиці в 1529 році, в монастирі Грачаніца поблизу Приштини в 1539, в монастирі Мілешева в 1546 році, в Белграді в 1552 році, в монастирі Мркшина Церква поблизу Валєво в 1562 р. і в Скадарі в 1563 р. Вони діяли протягом одного-чотирьох років і випустили по одній-трьох книгах кожна.[8][9]
- ↑ а б Barać 2008, pp. 41–44
- ↑ Barać 2008, pp. 46–47
- ↑ Kajmaković 1982, pp. 155–58
- ↑ Barać, 2008
- ↑ Benac & Lovrenović 1980, p. 145
- ↑ Čurčić 2008, pp. 335–36
- ↑ Čurčić, 2008, с. 339
- ↑ Biggins & Crayne 2000, pp. 85–86
- ↑ Fotić, 2005, с. 66
- Pavle Ivić; Mitar Pešikan (1995). Serbian Printing. The History of Serbian Culture. Project Rastko. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 13.04.2021.