Дубельт Леонтій Васильович

Дубельт Леонтій Васильович
Народився	15 (26) вересня 1792  Російська імперія
Помер	27 квітня (9 травня) 1862 (69 років)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Смоленське православне кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет (1807)
Учасник	Наполеонівські війни, Війна четвертої коаліції, Французько-російська війна 1812 і Війна шостої коаліції
Військове звання	генерал від кавалерії, прапорщик, підпоручик, підполковник, полковник, генерал-майор і генерал-лейтенант
У шлюбі з	Q116173078?
Діти	Nikolay Leontievich Dubeltd і Михайло Леонтійович Дубельтd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Леонтій Васильович Дубельт (1792 — 09.05. (27.04.) 1862) — російський державний діяч, генерал-лейтенант. Закінчив курс у гірському кадетському корпусі. Був близьким до масонських та декабристських організацій (див. Масонство, Декабристський рух). 1807–30 служив у армії. Учасник російсько-пруссько-французької війни 1807, Війни 1812, закордонного походу російської армії 1813–14. Від 1835 — начальник штабу корпусу жандармів, 1839–56 — управитель Третього відділення, член головного управління цензури і секретного комітету, який займався справами розкольників (старообрядців). Один із найреакційніших представників періоду правління імператора Миколи I.

З ім'ям Дубельта пов'язані гоніння на О.Пушкіна, розправа з петрашевцями. 1847 разом із графом О.Орловим вів слідство в справі Кирило-Мефодіївського товариства, виявляючи особливу ненависть до Тараса Шевченка.

Джерела та література

• Овсієнко О. Ф. Дубельт Леонтій Васильович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Посилання

• Дубельт Леонтій [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 388. — 1000 екз.