Перейти до вмісту

Дубовський Борис Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дубовський Борис Григорович
Народився17 лютого 1919(1919-02-17) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, УНР
Помер21 березня 2008(2008-03-21) Редагувати інформацію у Вікіданих (89 років)
Обнінськ, Калузька область, Росія
ПохованняКончаловський цвинтарd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКурчатовський інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
ННЦ ХФТІ Редагувати інформацію у Вікіданих
Фізико-енергетичний інститутd Редагувати інформацію у Вікіданих
Центральний інститут підвищення кваліфікації Росатому Росіїd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор технічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникКурчатов Ігор Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
Війнанімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Сталінська премія Сталінська премія

Борис Григорович Дубовський (17 лютого 1919(19190217), Харків — 21 березня 2008, Обнінськ, Калузька область, Російська Федерація) — радянський фізик, доктор технічних наук, професор, спеціаліст в галузі ядерної енергетики. Засновник служби дозиметричного контролю на атомних реакторах у СРСР. Лауреат двох Сталінських премій.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1940 закінчив Харківський університет[1][2], навчався на кафедрі К. Д. Синельникова. Після закінчення університету деякий час працював у Харківському фізико-технічному інституті.

Брав участь у німецько-радянській війні, був поранений та отримав інвалідність.

У 1944—1953 рр. працював в Інституті атомної енергії (Москва). Брав участь у створенні систем дозиметричного контролю, радіаційного захисту та системи управління першим в СРСР дослідницьким реактором Ф-1. У 1948 р. брав участь у пуску першого промислового уран-графітового реактора А на Комбінаті № 817 (сучасне НВО «Маяк», Озерськ, РФ).[2][1]

У 1952—1953 рр. був науковим керівником заводу «А» з виробництва збройового плутонію на об'єкті 817[1][2].

У 1953—1991 рр. працював начальником відділу у Фізико-енергетичному інституті (Обнінськ). У 1958 р. був призначений керівником створеної на базі ФЕІ Центральної галузевої лабораторії ядерної безпеки. Керував розробленням норм і правил з ядерної безпеки галузевого та загальнодержавного рівнів. У 1958—1977 рр. брав участь у створенні служби із забезпечення ядерної безпеки Міністерства середнього машинобудування СРСР[2].

Був науковим керівником фізичного запуску Обнінської АЕС (1954), двох реакторів Білоярської АЕС (1963, 1967).[2][2]

У 1990—1993 — експерт Верховної ради СРСР і Державної Думи РФ з радіаційної екології[1].

Після того, як Дубовський висловив критику щодо визначення винних у аварії на Чорнобильській АЕС, він був змушений піти на пенсію[3].

Помер 21 березня 2008 року. Похований в Обнінську на Кончаловському цвинтарі[4].

Ставлення до аварії на Чорнобильській АЕС

[ред. | ред. код]

Дубовський вважав, що персонал станції не винен в аварії, що сталася, яка сталася лише через конструктивні недоліки реактора.[5] Він зазначав, що аварії на Ленінградській АЕС у 1975 р. та ЧАЕС у 1982 р. були репетиціями аварії 1986 року. Першопричиною аварії стало нерозуміння розробниками проекту реактора РБМК-1000 нейтронних процесів і помилки в конструюванні аварійного захисту. Незважаючи на попередні аварії, генеральний конструктор реакторів М. А. Доллежаль та науковий керівник А.П, Александров не внесли зміни в його конструкцію.

Дубовський передав листа М. С. Горбачову, в якому написав: «Несправедливе звалювання на Чорнобильський персонал відповідальності, яке триває, унеможливлює подальший розвиток енергетики — неможливо в майбутньому унеможливити помилки персоналу. Допущені персоналом порушення, за мінімальної відповідності захисту реактора своєму призначенню, звелися б тільки до тижневого простою. Командно-адміністративна навколонаука ввела в оману народ».[6]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Сталінська премія 1949;
  • Сталінська премія 1951;
  • Орден Леніна;
  • Орден Вітчизняної Війни II ступеня;
  • Орден Трудового Червоного Прапора;
  • Орден «Знак Пошани»[2]

Родина

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Б. Г. Дубовский. О факторах неустойчивости ядерных реакторов на примере реактора РБМК. — Обнинск, 1989.
  • Б. Г. Дубовский. Пуск: рассказ участника о запуске в СССР первого ядерного реактора, осуществленном под руководством И. В. Курчатова. — Москва : Наука, 1986. — Вип. 12 (13 січня). — С. 21—27. — ISSN 1727-5903.
  • Б. Г. Дубовский, А. В. Камаев, Ф. М. Кузнецов, Г. М. Владыков, В. Н. Гурин, А. П. Мурашов, И. П. Маркелов, В. П. Кочергин, А. А. Ваймугин, В. Я. Свириденко, Л. В. Диев, В. К. Богатырёв, В. В. Вавилов, В. В. Фролов. Критические параметры систем с делящимися веществами и ядерная безопасность. — Москва : Атомиздат, 1966. — 113 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г ЕСУ.
  2. ↑ а б в г д е ж ДУБОВСКИЙ Борис Григорьевич. Национальный исследовательский центр 'Курчатовский институт. Процитовано 25 листопада 2023.
  3. ↑ Персоналии : Дубовский Б. Г. — История Росатома. www.biblioatom.ru. Процитовано 26 листопада 2023.
  4. ↑ Борис Григорьевич Дубовский | АЙК Обнинск. iobninsk.ru. Архів оригіналу за 2 квітня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
  5. ↑ Дятлов А.С. Чернобыль. Как это было (PDF).
  6. ↑ Авария на Чернобыльской АЭС: вина персонала или конструктивные недостатки? (ЧАСТЬ II «Взгляд очевидца») - «ЭЛЕКТРОЭНЕРГИЯ. Передача и распределение» (ru-RU) . 7 травня 2020. Процитовано 25 листопада 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дубовський_Борис_Григорович&oldid=44103655