Дуга Настапока
Дуга Настапока — виразно дугоподібний відрізок південно-східного узбережжя Гудзонової затоки, Канада, що простягається від найпівнічнішого з островів Гоупвелл до Лонг-Айленда[en] поблизу з'єднання із затокою Джеймса. Це помітна, майже ідеальна дуга кола, що охоплює понад 160° кола діаметром 450 км. [1] Незважаючи на те, що кругла форма привела до припущень, що це є ударним кратером, немає жодних доказів цієї гіпотези, науковці припускають, що дуга утворилася в результаті вигину літосфери під час Трансгудзонського орогенезу. [2]
Корінна порода, що складає берегову лінію та ландшафт та лежить усередині дуги Настапока, в основному складається з порід архейського віку кратону Сьюпіріор[en]. За площею ці породи складаються приблизно з 60 % архейських гранітних плутонів і гранітного гнейсу. До гранітних порід належать типово листуваті гранодіорити, кварцові діорити, кварцові монцоніти[en], граніти; споріднені інтрузивні породи; та їх метаморфізовані еквіваленти. Менш поширеними є шаруваті гнейси, мігматити та сміжні породи, що часто утворюють лінійні пояси східного простягання. [3] Близько 20 % кратону Сьюпіріор складається з метаморфізованих архейських вулканічних і осадових порід. Вони зустрічаються у вигляді щільно складчастих, злегка метаморфізованих (зеленосланцевих), що збереглися у східному напрямку, від подовжених до неправильних структурних басейнів, відомих як зеленокам'яні пояси. Найпоширеніша вулканічна порода — метаморфізовані базальти, які мають первинні структури, напр. лави-подушки, що вказують на підводні виверження вулканів. Метаморфізовані осадові товщі складаються здебільшого з прошарових муловців[en] і пісковиків з осадовими структурами, що вказують на турбідіти.[3]
Велика трикутна територія навколо затоки Річмонд[en], яка має у своєму складі короткий відрізок дуги Настапока, покрита приблизно 1 км недеформованого, рожевого та червоного, переважно річкового, багатого польовим шпатом пісковиком, який перемішаний з невеликими пластами конгломерату і базальтовими, лавовими потоками. Ці товщі, відомі як група затоки Річмонд, незгідно підстилаються архейськими кристалічними породами кратону Сьюпіріор і зараз збереглися у розломах у межах грабена Річмондської затоки. Грабен, його розломи та група Річмондської затоки незгідно перекриті товщами групи Настапока [4][5]
Частина Гудзонової затоки безпосередньо біля берега і частково оточена дугою Настапока підстилається ранньопротерозойськими товщами групи Настапока. Поруч із дугою Настапока ці товщі утворюють гомокліналь, що має плавне падіння на захід і складається з неметаморфізованого або злегка метаморфізованого пісковику, строматолітовмісного доломіту, стрічкових залізних руд[en] та базальту. Далі на захід, оголення на островах Оттава[en] і Белчер, товщі групи Настапока стають часто ізоклінально складчастими. Ці товщі незгідно перекривають архейські товщі кратону Сьюпіріор та протерозойської групи Річмонд. [3][5] Незгідність між ранньопротерозойською групою Настапока та нижчим архейським кратоном Сьюпіріор лежить усередині дуги Настапока, що визначається краєм дугоподібного східного узбережжя Гудзонової затоки. Незгідність складається з недеформованих доломітів, що містять строматоліт, що перекривають або листовим архейським гранодіорітами, або нахилені та еродованими товщами групи Річмондської затоки. Тонкий конгломератний кварцовий пісковик відокремлює доломіти від підстилаючих товщ і становить основу групи Настапока [5][6].
Утворення дуги Настапоки було джерелом дискусій серед геологів. Відзначаючи нестачу ударних структур на Землі по відношенню до Місяця і Марса і дивовижну кривизну берегової лінії цієї частини Гудзонової затоки, Білз [1] припускав, що дуга Настапоки, можливо, є частиною докембрійського ударного кратеру, який є за розміром порівняним з Морем Криз на Місяці. Вілсон [7] оцінює інтерпретацію Білза і пропонує альтернативну гіпотезу про те, що дуга Настапока утворилася в результаті зіткнення архейських континентів і закриття давнього океанічного басейну. У серпні 1972 року Роберт С. Дітц[en] і Дж. Пол Баррінджер [8] провели ретельне дослідження дуги Настапока. Вони дослідили оголення порід, що трапляються в районі дуги Настапоки, і виявили повну відсутність конусів руйнування, свевітного[en] типу чи інших незвичайних розплавних порід, псевдотахілітів[en] чи мілонітів, радіальних розломів чи тріщин, незвичайних ін'єкційних брекчій чи будь-яких інших доказів ударного метаморфізму. Виходячи з чисельного моделювання, регіональної геології та відсутності доказів впливу гіпершвидкості, нинішній загальний консенсус полягає в тому, що це дугоподібна межа тектонічного походження між складчастим поясом Белчера та кристалічними породами Верхнього кратону, створеними під час Трансгудзона. Орогенез приблизно 2,0–1,8 мільярда років тому. [9][10][2]
Проте деякі вчені [11][12] припустили, що існуюча структура давньої архейської ударної структури могла бути реактивована під час трансгудзонського орогенезу та модифікована, щоб утворити дугу Настапоки. Деформація, що супроводжувала трансгудзонську орогенію, могла приховати докази такого архейського впливу.
- ↑ а б Beals, C.S., 1968. On the possibility of a catastrophic origin for the great arc of eastern Hudson Bay. In: Beals, C.S. (Ed.), pp. 985—999. Science, History and Hudson Bay, Vol. 2, Department of Energy Mines and Resources, Ottawa.
- ↑ а б Eaton, D.W., and Darbyshire, F., 2010. Lithospheric architecture and tectonic evolution of the Hudson Bay region, Tectonophysics. 480(1–4), 1–22, doi:10.1016/j.tecto.2009.09.006.
- ↑ а б в Martini, I.P., 1986. Canadian Inland Seas, Elsevier oceanography series, Vol. 44, Elsevier Science, 494 pp.
- ↑ Chandler, F.W. and Schwarz, E.J., 1980. Tectonics of the Richmond Gulf area, northern Quebec-a hypothesis. Current research, part C. Geological Survey of Canada, Paper, pp. 59-68.
- ↑ а б в Chandler, F.W. and Parrish, R.R., 1989. Age of the Richmond Gulf Group and implications for rifting in the Trans-Hudson Orogen, Canada. Precambrian Research, 44(3-4), pp. 277—288.
- ↑ Ciesielski, A., 1983, Géologie d'une portion sud de l'arc Nastapoka, Baie D'hudson, Quebec. Geological Survey of Canada, Open File no. 896. Scale 1:250,000
- ↑ Wilson, J.T., 1968. Comparison of the Hudson Bay arc with some other features. In: Beals, C.S. (Ed.), pp. 1015—1033. Science, History and Hudson Bay, Vol. 2. Department of Energy Mines and Resources, Ottawa.
- ↑ Dietz, R.S., and Barringer, J.P., 1973. Hudson Bay Arc as an Astrobleme: a Negative Search. Meteoritics. 8(1), pp. 28–29.
- ↑ Hynes, A., 1991. The gravity field of eastern Hudson Bay: Evidence for a flextural origin for the Hudson Bay (Nastapoka) Arc?. Tectonics, 10(4), pp. 722—728.
- ↑ Darbyshire, F.A., and Eaton, D.W., 2010. The lithospheric root beneath Hudson Bay, Canada from Rayleigh wave dispersion: No clear seismological distinction between Archean and Proterozoic mantle, Lithos. 120(1–2), 144—159, doi:10.1016/j.lithos.2010.04.010.
- ↑ Goodings, C.R. & Brookfield, M.E., 1992. Proterozoic transcurrent movements along the Kapuskasing lineament (Superior Province, Canada) and their relationship to surrounding structures. Earth-Science Reviews, 32: 147—185.
- ↑ Bleeker, W., and Pilkington, M., 2004. The 450-km-diameter Nastapoka Arc: Earth's oldest and largest preserved impact scar? Program with Abstracts — Geological Association of Canada; Mineralogical Association of Canada: Joint Annual Meeting, 2004, Vol. 29, pp. 344.
Координати: 56°50′ пн. ш. 78°20′ зх. д. / 56.833° пн. ш. 78.333° зх. д.