Дугельний Григорій Макарович
| Грицько Макарович Дугельний | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народження | 20 листопада 1893 Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | ||||||
| Смерть | 23 листопада 1921 (28 років) м. Базар, Базарська вол., Овруцький повіт, Волинська губернія | ||||||
| Національність | українець | ||||||
| Країна | .svg){kind=small} УНР | ||||||
| Приналежність |  Армія УНР | ||||||
| Освіта | 1907-1914 - Полтавське реальне училище, залізничний напрямок по механіко-технічному розряду; 1914-1915 - Олександрівське військове училище | ||||||
| Звання |  Штабскапітан Підполковник | ||||||
| Командування | командир 31-го пішого Роменського полку військ Директорії УНР (грудень 1918 - січень 1919 рр.); командир 25-го (1-го) Залізничного полку Дієвої армії УНР (з 26 червня 1919 р. і до листопада 1919 р.); командир 1-ого флотського півекіпажа, куреня Морської піхоти (з 07 листопада по 21 листопада 1920 р.); командир комендантської сотні 4-ї Київської дивізії Армії УНР. | ||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна (Перший зимовий похід) (Другий зимовий похід) | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Грицько Макарович Дугельний (* 20 листопада 1893, Зіньківський повіт, Полтавська губернія — † 23 листопада 1921, містечко Базар, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія) — підполковник Армії УНР.
Походив із козаків Полтавської губернії. Народився 20 листопада 1893 року на батьківському хуторі між Зіньковим і Млинами (після кампанії розкуркулювання хутір був знищений). Закінчив Полтавське реальне училище як інженер залізничного напрямку по механіко-технічному розряду, Олександрівське військове училище (1 лютого 1915).
25 лютого 1915 р. прибув на поповнення до 190-го піхотного Очаківського полку, в його складі брав участь у Першій світовій війні. 7 березня 1917 року був переведений до 238-го запасного полку. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. Учасник Української революції. Розстріляний під с. Базар Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ 23 лютого 1921 року.
23 листопада 1916 року - Румунський фронт, залишився у строю.
Квітень 1917 року - з контузією, Румунський фронт, лікувався в Одесі, вдома у батьків.
15 лютого 1920 року - бій в Золотоноші, Перший Зимовий похід; залишався на лікуванні у місцевих селян.
17 листопада 1921 року - бій біля с. Малі Міньки, Другий Зимовий похід. Схоплений важкопораненим біля с. Звіздаль Христинівської вол. Овруцького пов. Волинської губ.
В «Журнале военных действий» 190-го полку на сторінці 60 за 25 травня 1916 року є запис про нагородження підпоручика Дугельного орденом Св. Анни 3 ступеня.
Вже 20 листопада 1916 року Дугельного «височайшим наказом» нагороджено орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира 4 ступеня з мечами і бантом «за відмінну службу у справах з ворогом» про що повідомив журнал «Русский Инвалид» №297.
Запис в полковому журналі воєнних дій за 25 січня 1917 року стосується нагородження «височайшим указом» вже поручика Г. Дугельного орденом Св. Станіслава 3 ступеня з мечами і бантом.
У квітні 1917 року був поранений та контужений, нагороджений солдатською відзнакою Святого Георгія IV ступеня.
29 листопада 1937 р. підполковник Дугельний в числі 359 героїв Базару посмертно був нагороджений Хрестом Симона Петлюри під № 2001.
З грудня 1918 р. командир 31-го пішого Роменського полку військ Директорії. У січні 1919 р. з кадрами 31-го Роменського полку влився до складу Залізнично-Технічного корпусу Дієвої армії УНР. Помічник командира 1-го Залізнично-Технічного полку Дієвої армії УНР. З 26 червня 1919 р. і до листопада 1919 р. — командир 25-го (1-го) Залізничного полку Дієвої армії УНР.
В боях 15 лютого 1920 року в Золотоноші під час Першого Зимового Походу Дугельний Грицько Макарович знову був поранений та залишився на окупованій більшовиками території. 21 жовтня 1920 р. прибув у розпорядження штабу Армії УНР з території, зайнятої більшовиками.
З 7 листопада 1920 р. — помічник начальника Морської фльоти і командир куреня Морської піхоти.
Учасник Другого Зимового походу: командир комендантської сотні. Був важко поранений в останньому бою під селом Малі Міньки 17 листопада 1921 р.
Реабілітували підполковника Г.М.Дугельного лише 12 березня 1998 р. за незалежної України.
- Його ім'я вибите серед інших на Меморіалі Героїв Базару.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- Коваленко Сергій. Дугельний Григорій Макарович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Журнал военных действий 190-го Очаковского полка.//https://gwar.mil.ru/documents/view/?id=51502500
- Григорій Дугельний: полтавець, засновник морської піхоти України //https://np.pl.ua/2023/06/hryhoriy-duhelnyy-poltavets-zasnovnyk-morskoi-pikhoty-ukrainy/
- Народились 20 листопада
- Народились 1893
- Померли 23 листопада
- Померли 1921
- Штабскапітани (РІА)
- Підполковники (УНР)
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери Хреста Симона Петлюри
- Морська піхота УНР
- Учасники Другого зимового походу
- Герої Базару
- Кавалери ордена Святого Георгія
- Загиблі за незалежність Української держави у 1917 - 1921 рр. воїни українських збройних сил