Дукат (монета)
| Дукат | |
 | |
| Названо на честь | герцогство |
|---|---|
| Похідна робота | Лобанчикd |
| Час/дата початку | 1284 |
| Час/дата припинення існування | 20 століття |
 Дукат у Вікісховищі | |
Дукат, дукач (від лат. ducatus — останнього слова монетної легенди (лат. Sit tibi, Christe, datus, quem tu regis iste ducatus — Хай тобі, Христе, буде присвячене тобою кероване герцогство)) — золота монета, вперше викарбована у 1284 році дожем Джованні Дандоло у Венеції як наслідування флорентійським флоринам. Назва дукат перейшла на всі інші золоті монети, карбовані за венеційською стопою[1].
Особливістю цієї монети є те, що протягом багатьох століть свого існування дукат був позбавлений порчі (не знецінювався). Більшість країн Європи протягом 700 років випускали дукати, що мали первісні характеристики цієї золотої монети: вага близько 3,5 грама, проба сплаву золота близько 980-ї проби. Сплав золота 986-й проби отримав назву дукатного золота.
Починаючи з другої чверті XIV ст., дукати карбувались в Угорщині, Австрії, Польщі. На українських землях дукати отримали назви «венеційські», «угорські», «цісарські».[1]
Незважаючи на те, що дукатом прийнято називати високопробну золоту монету, перші монети з назвою дукат виготовлялись зі срібла.
- Перший дукат (дукале) випустили на Сицилії в 1140 році. На монеті був зображений Христос, а легенда мовила SIT TIBI CHRISTE DATUS, QUEM TU REGIS ISTE DUCATUS («Тобі, Христе, присвячується це герцогство, яким ти правиш»). Від останнього слова легенди походить побутова назва монети — дукат.
- У 1202 у Венеції почали карбувати срібний дукат — гроссо із зображенням на аверсі Христа на троні, на реверсі — дож, який приймає з рук святого Марка стяг.
На початку ХІІІ ст. нові золоті монети почали карбувати в Генуї (дженовіно) та Флоренції (флорин).[2]
- У 1284 році у Венеції була випущена золотий дукат (цехін), монета, що копіювала за вагою флорентійський флорин, але мала оригінальний зовнішній вигляд.
На аверсі венеційського золотого дуката був зображений Христос в мандорлі (від італ. mandorla — міндалина, в християнському мистецтві — овальный німб, що окреслює фігуру Христа), на реверсі — дож, який стоїть на колінах і приймає з рук святого Марка стяг Венеції. Кругова легенда повторювала легенду на срібному дукаті: SIT TIBI CHRISTE DATUS, QUEM TU REGIS ISTE DUCATUS. Дукат важив 3,5 г і карбувався з майже чистого золота (986-а проба). Вага та якість дуката зберігались незмінними протягом більш як 700 років.
У Венеції дукат карбували до падіння Республіки в 1797 році. Завдяки стабільній вазі та якості монети, вона зазнала широкого розповсюдження. Дукат випускали ледве не всі європейські держави.
В Італії, окрім Венеції, дукат карбували в Римі, Генуї, Мілані.
Дукат випускали в Священній Римській імперії германської нації, Нідерландах, Речі Посполитій, Іспанії (для своїх володінь, включаючи Фландрію, Королівство Обох Сицилій і Америку), Данії, Швеції, Франції (для своїх італійських володінь), Шотландії (перше карбування в 1539 році; випускали також монети третина дуката та дві третини дуката), Швейцарії і Ліхтенштейні, Росії, пізніше — в Румунії, Сербії, Югославії, Чехословаччині, на сході — в Константинополі.
З часом дукат витіснив флорин як еталонна золота монета Європи.
Відомо три основні типи дуката:
- угорський (чеканився з 1325 року) — на монеті був зображений Святий Ласло;
- німецький (вперше випущений в Імперії в 1511 році, в 1559 році прийнятий за основну золоту монету Імперії) — із зображенням правителя;
- нідерландський (перший випуск — 1487 рік) — з 1586 року, коли дукат став основною золотою монетою Об'єднаних провінцій, на ній стали зображати воїна, який стоїть тримаючи пучок стріл в руці.
Випускали монети від 1/32 дуката до крупних монет в 100 дукатів.
Монету в 1/32 дуката в XVIII столітті випускали Нюрнберг і Регенсбург — це так званий «чечевичний дукат» вагою 0,1 г.
На українських землях найбільш поширеними були дукати чеського, угорського, а згодом — голландського карбування. В актових документах дукати згадуються під назвами «цехіни», «червоні золоті», «угорські золоті», «злоті в золоті» та ін. Упродовж 14–18 ст. дукат був основною золотою монетою в Україні. Їхній курс приблизно вдвічі перевищував курс талера, в середині 17 ст. становив близько 6 польських злотих (180 грошів). Інколи поняття «дукат» використовувалося для позначення вагової одиниці золотих виробів.
У Польщі перший дукат випустили в 1320 році, але згодом більш ніж 200 років в обігу були дукати іноземного карбування. У 1528 році король Сигізмунд I Старий знову випустив золотий дукат. З того часу дукати в Польщі, а згодом у Речі Посполитій випускали регулярно.
Останній золотий дукат — копія «нідерландського» — викарбували в Польщі в 1831 році, під час повстання.
,_1915_(Nachpr%C3%A4gung).JPG)
Німецькі держави випускали дукати аж до створення Німецької імперії (1871).
Австро-Угорщина карбувала дукат аж до 1914 року. У 1920—1936 роках Австрія карбувала золоті монети 1 і 4 дуката з датою «1915». Після Другої світової війни згідно з федеральним законом від січня 1951 року й червня 1964 року Австрія відновила випуск золотих монет цінністю в 1 і 4 дуката з датою «1915».
У 1923—1939 і 1978—1982 роках золоті монети в 1, 2, 5 і 10 дукатів карбувала Чехословаччина на монетному дворі в Кремниці.
У наш час випуск золотих дукатів продовжують Австрія і Нідерланди.
З XV століття угорські дукати широко використовувались в обігу в Московському князівстві. У результаті словом «угорський» почали називати будь-яку золоту монету з вагою дуката, навіть якщо її карбували в Росії. У 1701 році Петро I випустив аналог дуката — червінець.
Цікаво, що в Росії в 1768–1868 роках у великій кількості випускали імітацію нідерландському (утрехтському) дукату. Ця монета не є фальшивою, бо цілком копіювала нідерландський дукат по вмісту та якості золота. Коли в Нідерландах тимчасово призупинили карбування дуката (в 1849—1872 роках), російський «дукат» стали випускати з останньою легальною датою — 1849.
В офіційному діловодстві в Санкт-Петербурзі російський дукат називали «відомою монетою», «червонною» монетою («червонцем»), «золотим». Дукат використовували не лише в міжнародній торгівлі, але і в обігу всередині держави. Курс дуката в 1840 році був визначений в 2 рублі 93 і 1/3 копійки сріблом.
У російському обігу дукат називали «лобанчик», «арапчик», «пучковий». Перша назва була пов'язана з тим, що на аверсі воїн нагадував «залобаненого» (з «забритим» лобом) рекрута, друга — тим, що воїн виглядав «арапом», трета назва пов'язана з пучком стріл в руці воїна.
У результаті міжнародного інциденту в 1868 році карбування «нідерландського» дуката в Росії зупинили.
- Р. М. Шуст. Дукат [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 492. — ISBN 966-00-0405-2.
- Р. М. Шуст. Золотий угорський [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 379. — ISBN 966-00-0610-1.
- О. Д. Огуй.. Золотий червоний [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // там же
- Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил. — С. 58. (рос.)
- Дукат // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Історія дуката (англійською мовою) [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
