Дума про Остафія Дашкевича

Історична Дума про Остафія Дашкевича (пол. Duma o Ostafim Daszkiewiczu)

Дума про Остафія Дашкевича розповідає про перебування козакa Остафія Дашкевича у турецькій неволі. Дума є перекладеною також польською мовою.

Сюжет

Почавши від Остафія Дашкевича, який перший розпорошених людей, що жили за порогами Дніпровими зібрав і з них військо Запорозьке сформував і до часів знищення чи атакування січі Текелим; ціла та доба козацька, що тривала більше як триста років є відображена в історичних думах, кожна важлива подія, кожна знаменита особа не зосталися забутими, все це живе в думі.

Ця дума про богатиря та засновника козаччини Дашкевича Остафія. Його називали на Запорожжі богатирем, це означало у стародавніх авторів — напівбог. Багато раз він був в боях з татарами чи росіянами, сам був в татарському полоні, чудом утік з полону і далі громив безпощадно татар. В цій думі розповідається про той час, коли Остафій Дашкевич перебував у полоні, дума оспівує як він звідти утік та знову громив невірних. (Міхал Гліщинський, 1852)

Текст думи

Та дайдах ! Та дайдах!

Татарчуком трусить страх,

Татарцюга бородатий

Біжить коника сідлати

Татаринка молодая

Чорнобрива, уродливая,

За віконце виглядає,

Думу думає.

Ой ! коли б я мала та орлині крила,

Ой ! тоби м в Козачизну тепер полетіла,

А там в Козачизні хрестом ся молила;

Атаману козацькому правду говорила

Ой ти Атамане! Сизоперлий орле

Коли ж ся до тебе дівчина пригорне?

Дівчина небога в Татар у неволі,

А ти з Козаками стоїш в чистім полі.

Дівчина небога тужить та сумує,

А татарин бісурмана і з туги глумує.

Ой Пане Остапе! Де ти забарився?

Чи ще з неволі тай не відкупився

Чи з ляшками по світі бродиш?

Ой ! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш?

Я і з неволі тай не відкуплявся

Через землі татарскі коником пробрався.

По дорозі мені звірі забігали

Тай коня спиняли;

КІнь звірців ся не злякав,

Стальовими підківцями під ноги топтав.

По передомною орли пролітали.

І мене спиняли;

Я їх мечом одганяв,

І крила рубав.

За мною чорні вставали хмари,

А в хмарах були татари;

Но кінь мій вихром степи пробігав.

За собою хмари зоставляв.

За мною кулі в погоню летіли,

Но мене брати не хтіли;

Бо на чорта є хрест, на кулю є слово,

Так я в Козачину вернувся здорово.

А теперки в Татарчизні іще погуляю,

Та уже і зброю наражаю,

Чи то чорні орли крила розпустили

Темненькою ніччю сонечко закрили,

Чи то із за мора хмара наступає?

Ой ! то не з за мора хмара наступає;

Ні чорнії орли крила розпустили.

Темненькою нічю сонечко закрили

То під ясне небо луна набігає,

А димом клубками по полі качає

То хоробре Козачча Татарів розбили,

І город бісурманський Очаків запалили.

Базар горит, а на море луна іде,

Пан Атаман козаченьків додому веде.

А за ними бісурмани поле покривали;

Атамана козацького хороше угощали

Хороше угощали, дарами надарали,

Ой втоді то козаченьків! та всі шановали.

Джерела

• Znaczenie i wewnętrzne życie Zaporoza podług Skalkowskiego, von Michał Gliszczyński, Apollon Aleksandrovich Skalkovskiĭ, Warszawa 1852, s. 262–263.