Дунайський міст
| Дунайський міст | |
|---|---|
 | |
| 43°53′15.00000010001″ пн. ш. 26°0′26.000000099998″ сх. д. / 43.88750° пн. ш. 26.00722° сх. д. | |
| Офіційна назва | болг. Мост на дружбата, Дунав Мост; рум. Podul Prieteniei,Podul de la Giurgiu) |
| Країна |  Болгарія і  Румунія |
| Розташування | Русе (Болгарія) і Джурджу (Румунія) |
| Галузь застосування | комбінований (автомобільний/залізничний) |
| Перетинає | Дунай |
| Тип конструкції | фермовий |
| Матеріал | сталь[2] |
| Основний проліт | 160 м[2] |
| Загальна довжина | 2,223 м |
| Висота конструкції | 119 м [1] |
| Висота склепіння над водою | 30 м |
| Кількість смуг руху | 1+1 |
| Початок будівництва | 1952 |
| Відкрито | 20 червня 1954 |
  Дунайський міст Дунайський міст (Болгарія)  Дунайський міст Дунайський міст (Румунія) | |
 | |
 Дунайський міст у Вікісховищі | |
Дунайський міст (раніше знаний як «Міст Дружби»; болг. Мост на дружбата, Дунав Мост; рум. Podul Prieteniei,Podul de la Giurgiu) ― сталевий ґратчастий міст над річкою Дунай, що з'єднує болгарський берег на півдні з румунським берегом на півночі в містах Русе і Джурджу, відповідно. Це один з двох мостів, що з'єднують Румунію і Болгарію. Другим з них є міст Нова Європа між містами Відін і Калафат.
З румунської сторони міст перетинає острів Мокану.
Відкрито 20 червня 1954 року[3] та розроблено радянськими інженерами Ст. Андрєєвим і Н. Рудомазіним[4]. Його довжина становить 2 223 метри. Свого часу це був єдиний міст через Дунай, який з'єднує Болгарію і Румунію, весь інший трафік обслуговувався поромами і сухопутними шляхами. Елементи декору мосту спроєктував болгарський архітектор Георгій Овчаров. Міст має два яруси: двосмугову автомагістраль і залізницю. Тут є також і тротуар для пішоходів. Центральна частина мосту (85 м) є рухомою і може бути розлучена для проходження великогабаритних суден. Вміст рухомої частини покладено на Румунію. Міст був побудований за два з половиною роки з допомогою радників і ресурсів Радянського Союзу.
Радянські назвали проєкт «Мостом Дружби», але після падіння комуністичних режимів в обох країнах споруда отримала функціональнішу назва «Дунай міст»[5][6].
Пости прикордонного контролю присутні на мосту, оскільки він виступає кордоном між двома країнами. З січня 2007 року тут більше немає митного контролю та посвідчення особи здійснюється лише болгарською чи румунською стороною, будучи «внутрішнім кордоном» в рамках Європейського союзу. Прикордонний контроль буде повністю видалений після того, як Болгарія та Румунія приєднаються до Шенгенської угоди.
Після двох місяців ремонтних робіт, 3 вересня 2011 року була знову відкрита болгарська частина мосту.
-
Румунська сторона мосту -
Середина моста
- Європейський маршрут Е70
- Європейський маршрут Е85
- Нова Європа ― ще один міст, який з'єднує Болгарію і Румунію
- ↑ Мости України на skyscraperpage. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 21 травня 2017.
- ↑ а б Danube-bridges from the Black Forest to the Black Sea — Budapest: 2010.
- ↑ The history of "The Danube" bridge [Архівовано 1 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рум.)
- ↑ Лужнецкий мост, г. Москва. sprintinfo.ru. sprintinfo.ru. 2009. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 1 березня 2013.
- ↑ Bousfield, Jonathan (2002). Rough guide to Bulgaria (вид. 4). Rough Guides. с. 203. ISBN 1-85828-882-7.
- ↑ Watkins, Richard (2008). Bulgaria (вид. 3). Lonely Planet Publications. с. 271. ISBN 978-1-74104-474-4.
- Giurgio-Ruse Bridge в базі Structurae
- На півдорозі вниз по Дунаю [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], коротка розповідь про перетин мосту
| Вище за течією | Мости через Дунай | Нижче за течією |
|---|---|---|
| міст Костянтина | Дунайський міст | Міст Ангел Саліні |