Дуріс Самоський
| Дуріс Самоський | |
|---|---|
| дав.-гр. Δοῦρις ὁ Σάμιος | |
 | |
| Народився | приблизно 350 до н. е. Гераклея Мінойська, Монталегре, Агрідженто,Сицилія, Італія |
| Помер | близько 281 до н. е. Самос, Північні Егейські острови, Греція |
| Діяльність | письменник, історик, pugilist  |
| Знання мов | давньогрецька |
| Діти | Scaeus of Samosd |
| Нагороди | |
Дуріс Самоський (дав.-гр. Δοῦρις ὁ Σάμιος; народився прибл. 350 до н. е. - помер близько 281 до н.е.) був грецьким істориком. У певний період часу був тираном Самосу. Дуріс вважається автором втраченої історії подій у Греції та Македонії починаючи від 371 до н.е. та до 281 до н.е. Творчий спадок автора включав також записи про життя Агафокла Сіракузського і ряд трактатів на літературні та художні теми.
Дуріс стверджував, що є нащадком Алківіада. [1] Підтвердити це можна тим, що у нього був син Скей, який переміг на Олімпійських іграх, «коли саами були у вигнанні»; [2] тобто до 324 року до н. е.
Враховуючи те, що з 352 по 324 рік Самос був окупований афінськими клерухами, то цілком ймовірно, що Дуріс міг народитися в якийсь день близько 350 року до н. е., а оскільки його основна історична праця закінчилася смертю Лісімаха в 281 році до нашої ери, то дата його смерті припадає на період після цієї події.
Дуріс був братом Лінцея Самоського, автора комедій, листів та есе "Покупки їжі".
Дослідження 20-го століття стверджують, що Дуріс був учнем Теофраста в Афінах. [3]
Єдиний зафіксований факт про суспільне життя Дуріса — це те, що він був тираном, або одноосібним правителем Самосу. [4] Залишається невідомим те, яким чином він досяг цієї посади, як довго перебував на ній та які події відбувалися за його правлінням.
Дуріс був автором наративної історії подій у Греції та Македонії від подій з битви при Левктрі (371 р до н. е.) аж до смерті Лісімаха (281 р до н. е.). Твір, як і всі інші роботи автора, було втрачено.
Інші твори Дуріса включали життя Агафокла Сіракузського, які стали джерелом для книги "Історична бібліотека" Діодора Сицилійського .
Дуріс також написав історичні аннали Самосу, упорядковані за списками жерців Гери, і ряд трактатів на літературно-мистецьку тематику. [5] [6]
Збереглися лише частини робіт Дуріса, починаючи з 33 фрагментів «Історій» і закінчуючи одним невеликим фрагментом із праці «Про скульптуру». Повний список: [5] [6]
- Історії (також зазначені як Македонія та Еллініка ; 33 фрагменти)
- Про Агафокла (також вказано як Лібіка; 13 фрагментів)
- Аннали Самосу (22 фрагменти)
- Про закони (2 фрагменти)
- Про ігри (4 фрагменти)
- Про трагедію (і, можливо, про Евріпіда і Софокла ; 2 фрагменти)
- Про художників (2 фрагменти)
- Про скульптуру (1 фрагмент)
Небагато існує поціновувачів творчості Дуріса серед давніх авторів. Цицерон оцінює його як працьовитого письменника. [7] Плутарх використовував його доробок у своїй праці, проте неодноразово висловлював сумніви щодо його надійності. [8] Діонісій Галікарнасський зневажливо говорить про його стиль. [9] Фотій вважає структуру творів зовсім хибною. [10] На відміну від попередників, Дуріс служив зразком нової моди на «трагічну історію», [11] що надавала розвагам і хвилюванню більше значення, ніж фактичному звітуванню.
У «Порівняльних життєписах» Плутарха яскравим прикладом є детальний (і, за Плутархом, перебільшений) опис Дурісом жорстокості та масштабних руйнувань на Самосі, коли афінські сили на чолі з Періклом підкорили острів. [12]
Недавні критики, вважаючи, що Дуріс був учнем Теофраста, намагалися або довести, що «трагічна історія» відповідає вченню перипатетичної школи [13], або проаналізувати мотиви Дуріса, які дотримувалися відмінної від його передбачуваних вчителів лінії. [14] Дискусії неминуче були безрезультатними. [15]
- ↑ Plutarch, Life of Alcibiades 32 [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Pausanias, Guide to Greece 6.13.5.
- ↑ E.g. Barron (1962); Brink (1960); Kebric (1974), (1977); even as late as Hazel (1999); but not J. G. Frazer (Pausanias's Description of Greece vol. 4 [1898] p. 41), and not von Albrecht (1975).
- ↑ Athenaeus 337d [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.]; Suda s.v. Lynkeus.
- ↑ а б C. Müller, Fragmenta historicorum Graecorum vol. 2 (Paris, 1848) pp. 466–488. [Greek with Latin translation and commentary]
- ↑ а б F. Jacoby, Die Fragmente der griechischen Historiker vol. 2A pp. 1136–1158 [Greek text]; vol. 2C pp. 115–131 [German commentary]
- ↑ Cicero, Letters to Atticus 6.1.
- ↑ Plutarch, Life of Alcibiades 32 [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.]; Life of Demosthenes 23; Plutarch, Life of Eumenes 1 [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.].
- ↑ Dionysius, On Composition 4.
- ↑ Photius, Library 176.
- ↑ Michael Grant, The Ancient Historians (New York, NY: Charles Scribner's Sons, 1970) p. 142.
- ↑ Plutarch, Life of Pericles 28.
- ↑ Brink (1960); Okin (1974), (1980).
- ↑ Kebric (1974), (1977); Walbank (1960); see Walbank's Polybius (Berkeley, 1972) p. 35.
- ↑ A. Lesky, A History of Greek Literature (2nd ed., Eng. trans., London, 1966) p. 765; Dalby (1991).