Дусь Сергій Васильович

Дусь Сергій Васильович
Дусь Сергій Васильович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	13 січня 1991; Пекурівка Чернігівської області
Смерть	13 липня 2014 (23 роки); Луганськ
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Танкові війська
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	російсько-українська війна Бої за Луганський аеропорт;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дусь.

Сергі́й Васи́льович Ду́сь (13.1.1991, Пекурівка Чернігівської області — 13.7.2014, м. Луганськ) — сержант Збройних сил України.

З життєпису

Народився 1991 року в багатодітній родині у селі Пекурівка Чернігівської області. Закінчив ЗОШ села Пекурівка, потім — ПТУ училище та здобув професію електрика.

У часі війни мобілізований, механік-водій танка, 1-ша окрема танкова бригада. Збирався звільнятися з армії взимку^[1].

Загинув у бою при проведенні заходів з розблокування оточеного терористами аеропорту Луганська. Колона танків прямувала на допомогу до заблокованого луганського аеропорту і потрапила під обстріл. Сергій був у танку «Булат», який ішов останнім у колоні. Під час бою танк під керівництвом Олександра Мороза, з навідником Федором Матюшею, зазнав два влучання. Від другого танк зайнявся, і рушив далеко в поле. Сергій Дусь загинув, а двоє членів екіпажу покинули спалений танк та полями вийшли до аеропорту^[2]. Деякий час перебував в списку зниклих безвісти^[3]; а станом на грудень 2014-го — полонених^[4].

Обгоріле тіло Сергія змогли повернути через деякий час внаслідок обміну з терористами^[5]. Похований в селі Пекурівка.

Без Сергія лишились батьки та дев'ять братів й сестер.

Нагороди

31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час війни на сході України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Примітки

↑ Командир 93-ї ОМБр Дмитро Брижинський: «Здуру просунутися на три кілометри вперед ми завжди можемо. Але треба зважувати, що ми матимемо на виході, якщо це зробимо». Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
↑ ЛАП. Оборона Луганського аеропорту. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
↑ Життя триває!. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
↑ У полоні в бойовиків перебуває ще 490 полонених (список). Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
↑ Чернігівський кулак: 1-ша танкова бригада у боях на Донбасі. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021. Чернігівський кулак: 1-ша танкова бригада у боях на Донбасі (рос.)

Джерела

Указ № 838/2014 [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Дусь Сергій Васильович [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Танкісти України
Український Меморіал [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Командир 93-ї ОМБр Дмитро Брижинський: «Здуру просунутися на три кілометри вперед ми завжди можемо. Але треба зважувати, що ми матимемо на виході, якщо це зробимо». Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.

[2] ЛАП. Оборона Луганського аеропорту. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.

[3] Життя триває!. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.

[4] У полоні в бойовиків перебуває ще 490 полонених (список). Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.

[5] Чернігівський кулак: 1-ша танкова бригада у боях на Донбасі. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021. Чернігівський кулак: 1-ша танкова бригада у боях на Донбасі (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]