Дутка Микола

Микола Дутка
Микола Дутка;
Сотник
Загальна інформація
Народження	24 жовтня 1913; с. Цвітова, тепер Калуський район, Івано-Франківська область
Смерть	19 жовтня 1944 (30 років); с. Лопушанка, тепер Турківський район, Львівська область
Псевдо	Чорний, Осип, Соловій
Військова служба
Роки служби	1943 — 19 жовтня 1944
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	УПА; ОУНР
Війни / битви	Друга Світова війна
Командування
вересень — жовтень 1944	командир сотні Перемиського куреня
серпень — вересень 1944	командир сотні ВО «Сян»
1943 — 1944	Референт СБ Перемиської области
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дутка.

Микола Дутка (псевдо.:Чорний, Осип, Соловій; 24 жовтня 1913, с. Цвітова, тепер Калуський район, Івано-Франківська область — 19 жовтня 1944, с. Лопушанка, тепер Турківський район, Львівська область) — український військовик, сотник УПА, перший лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА 2 класу^[1].

Життєпис

Микола Дутка народився в багатодітній родині Григорія і Софії з дому Куйбіда у с. Цвітова, тепер Калуський район, Івано-Франківська область. Навчився рахувати, читати і писати ще в дошкільному віці. Після закінчення на відмінно сільської початкової школи і калуської гімназії, в 1930-1934 роках навчався у львівській торговельній школі. Був очільником п'ятірки ОУН на своєму курсі під псевдо Чорний, а з 1933 року — виховним референтом ОУН школи.

По закінченні торговельної школи у 1934 році повертається у Калуш і входить до повітового проводу ОУН, зв'язковим пунктом був його власний магазин. 7.11.1936 одружився з донькою іншого члена проводу ОУН — Марією Супрун, але через два роки овдовів. Як активний учасник ОУН був ув'язнений у станіславській тюрмі, утік у вересні 1939 року при розпаді Польщі. Наприкінці 1939 року під загрозою арешту НКВС вимушений втікати за кордон. У Кракові та Варшаві проходив вишкіл ОУН і отримав нове псевдо — Осип, повернувся в Калуш влітку 1941 року. Навесні 1942 року відряджений ОУН у Перемишль. Працював бухгалтером у дирекції «Маслосоюзу» в Перемишлі у 1943–1944 роках. Від 1943 року Микола Дутка референт СБ Перемиської области. З боївок СБ у серпні 1944 року організував і очолив сотню УПА й отримав нове псевдо — Соловей. У серпні–вересні 1944 року — командир сотні у ВО «Сян».

Микола Дутка, як командир сотні, брав участь у Карпатському рейді у складі куреня «Лемківщина» у вересні 1944 року. В жовтні 1944 року сотня Миколи Дутки в складі Перемиського куреня брала участь у зворотному рейді зі Станіславівщини на Перемищину^[2].

19 жовтня 1944 року, під час зворотного Карпатського рейду, Микола Дутка загинув біля с. Лопушанка, тепер Турківський район, Львівська область, під час сутички з прикордонними військами^[3]^[4], прикриваючи відхід сотні. Похований у братській могилі разом з п'ятьма повстанцями. На могилі встановлений березовий хрест з написом: «Слава Україні! Героям слава! Тут похоронений прах героїв — сотенного Солов'я й інших повстанців, які полягли за Україну. Жовтень 1995 р. Жителі села Лопушанка.»

Нагороди

Наказом Головного Військового Штабу / Головної Команди УПА ч. 1/45 від 25.04.1945 року Микола Дутка нагороджений посмертно Срібним хрестом бойової заслуги УПА 2 класу^[5].

Див. також

Примітки

↑ Віталій Манзуренко Лицарі Срібного хреста бойової заслуги 1-го та 2-го класів [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.] Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. — Львів, 2007. – Збірник 9.
↑ Іван Дмитрик-«Лис». Записки українського повстанця (В лісах Лемківщини). — Львів: Червона Калина, 1992. — 160 с.
↑ Володимир Мороз Карпатський рейд загону УПА «Лемківщина»
↑ Перемищина: Перемиський курінь УПА. [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.] — Торонто: Літопис УПА, 1986. Кн. 2: Денники сотні «Крилача» (Ярослава Коцьолка), «Ударники» 6, 96а пера хор. Ярослава Коцьолка, хор. Володимира Щигельського та бунчужного «Ореста» і документи сотні / Я. Коцьолок, В. Щигельський, 1987. — 261 с. + дод. — Літопис Української Повстанської Армії; т. 14. ISBN 0-920092-08-X
↑ ЦДАВО України. – Ф. 3838. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 26–32.

Джерела

Іван Губка Дорогою боротьби. – Львів, 2005. – Т. 4.
ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 60. – Арк. 254 – 254 зв.
ЦДАВО України. – Ф. 3838. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 26–32.
Мельничук О. Пишаюся героїзмом прадідуся // Олюднимо історію разом. — Калуш, 2018. — С. 19—21.
Когут Микола. Герої не вмирають. Книга 3. [Архівовано 6 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Калуш: ПП «Артекс», 2002. — С. 39-44.
Дрогомирецький Олег. 80 років тому загинув командир сотні УПА Микола Дутка з Калуша.

Українська повстанська армія Друга світова війна Біографії Україна

Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Віталій Манзуренко Лицарі Срібного хреста бойової заслуги 1-го та 2-го класів [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.] Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. — Львів, 2007. – Збірник 9.

[2] Іван Дмитрик-«Лис». Записки українського повстанця (В лісах Лемківщини). — Львів: Червона Калина, 1992. — 160 с.

[3] Володимир Мороз Карпатський рейд загону УПА «Лемківщина»

[4] Перемищина: Перемиський курінь УПА. [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.] — Торонто: Літопис УПА, 1986. Кн. 2: Денники сотні «Крилача» (Ярослава Коцьолка), «Ударники» 6, 96а пера хор. Ярослава Коцьолка, хор. Володимира Щигельського та бунчужного «Ореста» і документи сотні / Я. Коцьолок, В. Щигельський, 1987. — 261 с. + дод. — Літопис Української Повстанської Армії; т. 14. ISBN 0-920092-08-X

[5] ЦДАВО України. – Ф. 3838. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 26–32.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]