Діалекти польської мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Племена раннього середньовіччя, від яких походять сучасні польські діалекти

Польські лінгвісти традиційно визначають сім діалектів польської мови, кожен з яких пов'язано з певним географічним регіоном[1]. Діалекти часто своєю чергою поділяють на говори.

Польська мова стала набагато більш однорідна в другій половині 20 століття, що частково пов'язано з масовою міграцією кілька мільйонів польських громадян зі східної до західної частини країни після приєднання Сходу до Радянського Союзу після Другої світової війни. Зазвичай поляки як і раніше, говорять по-різному в різних регіонах країни, хоча розходження між цими діалектами є незначними. Не існує труднощів у взаєморозумінні. Розходження незначні в порівнянні з різними діалектами німецької мови.

Регіональні відмінності відповідають головним чином племінному поділу близько тисячолітньої давності. Найбільші діалекти за кількістю мовців: великопольський (розмовляють на заході), малопольський (розмовляють на півдні та південному сході), мазовецький (мазурський) розмовляють по всій центральній і східній частині країни, і сілезька мова на південному заході. Мазовецький діалект має спільні риси з кашубською мовою.

Традиційний поділ

[ред. | ред. код]
Мапа, показує поділ польських діалектів на чотири діалекти: Малопольський, Великопольський, Мазовецький і нові змішані діалектні групи. Сілезький і кашубський показані як мови

Один діалект вважають окремою мовою:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. (пол.)Zofia Kurzowa (2007). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Z przeszłości i teraźniejszości języka polskiego. Kraków: Universitas. с. 726. ISBN 97883-242-0691-9.
  2. (пол.) Bronisław Wieczorkiewicz (1968). Gwara warszawska dawniej i dziś. Warsaw: Państwowy Instytut Wydawniczy. с. 516.
  3. (пол.) Stanisław Urbańczyk, ред. (1992). Dialekt małopolski. Encyklopedia języka polskiego (вид. II). Wrocław-Warszawa-Kraków: Ossolineum. с. 60. Архів оригіналу за 20 серпня 2007. Процитовано 11 листопада 2009.
  4. а б (пол.) Zofia Kurzowa (2007). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Ze studiów nad polszczyzną kresową. Kraków: Universitas. с. 518. ISBN 97883-242-0683-4.
  5. (пол.) Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Język polski Wileńszczyzny i kresów północno-wschodnich. Kraków: Universitas. ISBN 83-242-0738-4.
  6. а б (пол.) Zofia Kurzowa (2006). Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław (ред.). Polszczyzna Lwowa i kresów południowo-wschodnich do 1939. Kraków: UNIVERSITAS. с. 439. ISBN 83-242-0656-6.