Діамантниця леопардова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діамантниця леопардова
Самець
Самець
Самиця
Самиця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Діамантницеві (Pardalotidae)
Рід: Діамантниця (Pardalotus)
Вид: Діамантниця леопардова
Pardalotus punctatus
(Shaw & Nodder, 1792)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище: Pardalotus punctatus
Віківиди: Pardalotus punctatus
ITIS: 561833
МСОП: 22704490
NCBI: 254575

Діамантниця леопардова[2] (Pardalotus punctatus) — вид горобцеподібних птахів родини діамантницевих (Pardalotidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Ендемік Австралії. Поширений вздовж південного та східного узбережжя та на острові Тасманія. Мешкає в евкаліптових лісах різноманітних типів.

Дрібна пташка завдовжки 8,5-10,5 см, вагою 7-12 г. Спина та шия сіро-коричнева з численними білими крапочками та червонуватими рябинками. Верх голови, крила та хвіст чорні з білими крапинками. Над очима біла брова. Груди блідо-коричневі. Горло та черево жовті. У самиці нижня частина тіла блідіша.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Трапляється поодинці або парами. У позашлюбний період може приєднуватися до змішаних зграй. Живиться комахами, яких шукає у кронах дерев. Велику частку у раціоні складає падь, які виробляють листоблішки.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Шлюбний сезон триває з червня по березня. За сезон буває дві кладки. Гніздяться у норах в землі на берегах річок або урвищах. Тунель завдовжки до 1,5 м викопують обидва батьки. Виводкову камеру вистелюють травою та шматочками кори. У кладці три-п'ять яєць. Інкубація триває 19 днів. Приблизно через 25 днів пташенята стають на крило.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2012). Pardalotus punctatus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]