Очікує на перевірку

Дівєєв-Церковний Олексій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дівєєв-Церковний Олексій Павлович
Народився5 березня 1976(1976-03-05) (48 років)
Конотоп, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьведучий, виробник, актор, модель, телеведучий, fashion model
Alma materФакультет кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
IMDbID 3151970

Олексі́й Па́влович Дівє́єв-Церко́вний (5 березня 1976, Конотоп) — український телеведучий, продюсер.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 5 березня 1976 року в Конотопі Сумської області. До 1996 року мав прізвище батька — Гладченко. Батьки — військові.

До школи пішов 1983 року в місті Табка (Ес-Саура) в Сирії. Через часті переїзди постійно змінював школи (Умань Черкаської області, Чернігів).

1990—1993 — навчався в фізико-математичному ліцеї при КДУ ім. Шевченка.

1993—1998 — студент кафедри обчислювальної математики факультету кібернетики Київського національного університету ім. Шевченка. Після закінчення університету отримав диплом магістра прикладної математики і кібернетики.

Паралельно з навчанням 1993 року почав кар'єру моделі в агентстві «L-Models», одночасно працюючи демонстратором одягу на фірмі «Михайло Воронін».

1995 року на міжнародному фестивалі моди «Чарівна голка» на Співочому полі був названий переможцем в номінації «Краща чоловіча модель України». Виграв перший національний конкурс «Містер року-1996».

З 1996 року — ведучий фестивалів моди, модельних конкурсів та конкурсів краси, у тому числі і «Міс Україна».

По закінченні університету, з серпня 1998 року почав працювати в інформаційно-аналітичній службі (ІАС) телеканалу «Інтер» як журналіст і ведучий рубрики світської хроніки «Толки» у програмі «Ранок». З квітня 1999 року разом з Русланою Писанкою вів програму «Погода» на телеканалі «Інтер». З 2002 року автор і ведучий програм про кіно «Твоє кіно» та спецпроєктів про кінофестивалі в Каннах, «Кінотаврі», «Киношоці», «Молодості», кінофестивалі в Артеку. 2005—2006 — був капітаном української команди в трьох сезонах на телепроєкті «Ігри патріотів».

У травні 2007 року йде з телебачення і займається продюсерською діяльністю в кіно і на конкурсі «Міс Україна-Всесвіт».

2009 — виступив виконавчим продюсером колоризації фільму «В бій ідуть лише старі» та комедії «Oy Vey! My Son Is Gay!»[1].

2010 — створив авторський документальний телефільм «Артек. Країна дитинства» (транслювався на «Першому національному»)[2].

2012 — став переможцем українського проєкту телеканалу ICTV «Останній герой. Друга висадка» (аналог американського реаліті-шоу «Survivor»).[3]

Різне

[ред. | ред. код]

2006 року балотувався на посаду мера Чернігова.[4]

2013 року хрестився, хрещеним батьком Олексія став харківський політик Михайло Добкін. Хрещення проводив митрополит Володимир (за версією Москви) в одній з церков УПЦ московського патріархату. Хрещеною матір'ю Дівєєва стала російська акторка Лариса Удовиченко.[5]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2002 ф Попелюшка Золушка глашатай
2008 ф Хочу дитину Хочу ребенка Ельдар
2009 ф Все можливо Всё возможно юрист Гена Стебанов
2011 ф Сім верст до небес Семь вёрст до небес лікар швидкої допомоги
2012 ф Ржевський проти Наполеона Ржевский против Наполеона ведучий новин

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. imdb: Alexei Diveyeff-Tserkovny. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
  2. Документальний фільм Олексія Дівєєва-Церковного про сучасне життя артеківців і сучасний Артек. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 листопада 2017.
  3. «ПОСЛЕДНИЙ ГЕРОЙ 2»: ПОБЕДИТЕЛЕМ СТАЛ АЛЕКСЕЙ ДИВЕЕВ-ЦЕРКОВНЫЙ. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2017.
  4. Gazeta.ua (17 жовтня 2006). Мером Чернігова може стати журналіст "Інтера" Дівєєв-Церковний. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.
  5. Добкін став батьком Дівєєва-Церковного. ТаблоID. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]