Діденко Петро Устимович

Діденко Петро Устимович
Народився	1908  Дептівка, Кошарська волость, Конотопська волость, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	невідомо
Країна	Російська імперія  УНР  Українська СРР  СРСР
Діяльність	залізничник, державний діяч, солдат, політик
Посада	депутат Верховної Ради УРСР
Військове звання	капітан
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Петро́ Усти́мович Діде́нко (1908 , Дептівка, Кошарська волость, Конотопська волость, Чернігівська губернія, Російська імперія  — невідомо ) — український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1938–1947).

Біографія

Народився 1908(1908) року в родині залізничника в селі Дептівка, нині Конотопський район, Сумська область, Україна. У 1914 році разом із родиною переїхав до міста Брянська. Батько працював на залізниці, помер 1937 року, мати — домогосподарка, померла 1933 року. Освіта: залізнична школа (1916–1918), семирічна школа (1923), Конотопська залізнична профтехшкола при паровозоремонтному заводі(1927).

У 1918–1920 роках проживав з родиною в Орловській та Ярославській губерніях, у 1920–1921 роках — в місті Брянську, а з 1921 року — на станції Конотоп, куди перевели на роботу батька. У 1924 році вступив до комсомолу. З 1927 року працював на залізниці помічником машиніста, монтером Конотопських залізничних майстерень.

У 1930 — червні 1931 року — секретар Батуринського, Дмитрівського та Конотопського районних комітетів ЛКСМУ.

З березня 1931 року — майстер з ремонту двигунів Конотопських залізничних майстерень, у червні — жовтні 1931 року — відповідальний секретар Конотопського районного комітету профспілки залізничників.

З листопада 1931 року — у Червоній армії: у листопаді 1931 — листопаді 1932 року — курсант школи 6-го залізничного полку Українського військового округу (УВО).

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1932–1934 роках — командир взводу 6-го окремого залізничного батальйону УВО; у 1934–1935 роках — політичний керівник роти; у 1935–1936 роках — відповідальний секретар партійної організації 6-го окремого залізничного батальйону Київського особливого військового округу (КОВО); у 1936–1937 роках — інструктор політичного відділу 96-ї стрілецької дивізії КОВО. З 1938 року — військовий комісар 14-го стрілецького полку 72-ї стрілецькї дивізії Київського особливого військового округу.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Хмельницькій виборчій окрузі № 40 Вінницької області.

У 1939 році — заступник начальника політвідділу 97-ї стрілецької дивізії, начальник політвідділу 87-ї стрілецької дивізії КОВО. У 1939–1940 роках брав участь у боях у радянсько-фінському конфлікті. У 1940 — жовтні 1941 року — військовий комісар 87-ї стрілецької дивізії КОВО. Закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе у Москві.

Під час Великої Вітчизняної війни у вересні 1941 року під час виходу дивізії з оточення був тяжко поранений біля Борисполя та залишений на окупованій території. Після одужання з 1942 року — у підпільній організації на станції Козятин, з 1944 року — у резерві військкомату Київського військового округу.

Після проходження спеціальної перевірки направлений на службу в органи НКВС, станом на 1945 рік — заступник начальника табірного відділення № 11 Управління табору для військовополонених № 62 НКВС СРСР у Києві.

Звання

• батальйонний комісар
• капітан

Нагороди

• Орден Червоного Прапора (22.07.1941).

Джерела

• Діденко Петро Устимович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 194–198.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 44.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Петро Юстимович Діденко // Більшовицька правда : газета. — Вінниця, 1938. — № 124 (1761). — 2 червня. — С. 2.