Дідич Інна Романівна
 | ||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Інна Романівна Дідич | |||||||||||||||||||||
| Народження | 6 січня 1975 (49 років) | |||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Україна Ізраїль
| |||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник[1] | |||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | завершила кар'єру | |||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||
| «Арена»
| ||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||
| Роки | Збірна | І (г) | ||||||||||||||||||||
| 1999—2007 | Ізраїль
|
? (5) | ||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||
| Україна WU-15
|
||||||||||||||||||||||
| Суддівська діяльність | ||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Україна
| |||||||||||||||||||||
| Місто | Київ | |||||||||||||||||||||
| Категорія | третя, арбітр ФІФА | |||||||||||||||||||||
| Професія | футболістка | |||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||
Інна Романівна Дідич (нар. 6 січня 1975) — українська та ізраїльська футболістка. По завершенні футбольної кар'єри — український футбольний арбітр та тренер.
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Футболом розпочала займатися наприкінці 1980-х років. Спочатку разом з хлопцями грала у футбол на подвір'ї. Під час навчання в 6-у калсі школи її запросили до шкільної команди сусіднього району. Тренувалася в команді протягом 2-3 місяців, допоки тренер не з'ясував, що вона дівчинка. Взимку 1989 році намагалася потрапити до жіночої футбольної команди при Республіканському стадіоні[2], однак через збіг обставин на перегляд так і не потрапила. Проте навесні того ж року бабуся майбутньої футболістки відвела Інну на перегляд до клубу «Арена» (Київ). Футболом на професіональному рівні займалася з 15 років[2]. У 1990 році виграла чжіночий чемпіонат УРСР.
У чемпіонаті України дебютувала в 1992 році в клубі «Олімп» (Київ), в якому того сезону зіграла 10 матчів та відзначився 3-а голами[3]. Потім виступала в чемпіонаті Румунії[2]. Взимку 1993 року контракт Дідич з румунським клубом викупив донецький «Текстильник»[2]. У команді виступала до завершення сезону 1995 року, у Вищій лізі чемпіонату України зіграла 42 матчі. Разом з донецьким колективом двічі вигравала чемпіонат України та одного разу кубок країни.
У 1997 році перейшла до столичної «Аліни»[4]. У футболці столичного клубу відіграла 10 матчів у Вищій лізі. Допомогла команді виграти чемпіонат країни, проте незважаючи на такий успіх по завершенні сезону «Аліна» була розформована, а всі гравчині та працівники клубу отримали статус вільних агентів.
У 1999 році перейшла до іншого столичного клубу — «Київська Русь»[5]. У команді відіграла один сезон, за цей час зіграла 8 матчів та відзначилася 1 голом у Вищій лізі чемпіонату України.
У 2000 році емігрувала до Ізраїлю, де поєднувала кар'єру гравчині та тренера. Працювала тренером у юнацькій команді «Хапоель» (Тель-Авів). З 2001 по 2006 рік 5 разів вигравала чемпіонат Ізраїлю[2].
Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]
Після еміграції до Ізраїлю отримала громадянство цієї країни. З 1999 року викликалася до складу національної збірної Ізраїлю. Дебютувала у футболці ізраїльтянок 5 липня 2000 року в програному (0:1) поєдинку проти Білорусі. У 2001—2002 роках у складі збірної Ізраїлю виступала в кваліфікації чемпіонату світу. У 2007 році виступала в фінальній частині чемпіонату світу[2].
Кар'єра арбітра та тренера[ред. | ред. код]
По завершенні футбольної кар'єри повернулася до України, розпочала суддівську кар'єру. Мала третю категорію, а також статус арбітра ФІФА[6]. Входила до складу керівництва Асоціації жіночого футболу України[2].
Очолювала дівочу збірну України WU-15. У 2012 році стала першою жінкою-тренером в Україні, яка отримала тренерський диплом категорії «А»[7].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Займається фітнесом. Вільно володіє івритом[2].
Досягнення[ред. | ред. код]
- «Донеччанка»
- «Аліна»
Вища ліга чемпіонату України
Чемпіон (1): 1997
- Кубок України
Володар (1): 1997
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Soccerdonna — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и Представляем арбитра матча: Инна Дидич + ФОТО
- ↑ Чемпіонат України з футболу серед жінок 1992 р. «Олімп» (Київ). Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
- ↑ Чемпіонат України з футболу серед жінок 1997 р. «Аліна» (Київ). Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
- ↑ Чемпіонат України з футболу серед жінок 1999 р. «Київська Русь» (Київ). Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
- ↑ ФИФА дала 30 украинским арбитрам статус международных. Годуляну не дала [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Ващук, Сачко и Закарлюка получили тренерские лицензии УЕФА [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Профіль арбітра дитячо-юнацьких змагань на офіційному сайті ФФУ [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Профіль арбітра жіночих і футзальних змагань на офіційному сайті ФФУ [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Профіль арбітра [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com