Дідич Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Дідич
Володимир Іванович Дідич
Народився6 березня 1913(1913-03-06)
Синяково, Чортків
Помер14 червня 1978(1978-06-14) (65 років)
Горішня Вигнанка, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоПольща Польща УРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьсвященник
Alma materЛьвівська духовна семінарія Святого Духа

Володимир Іванович Дідич (6 березня 1913, Синяково, нині належить до міста Чортків, нині Україна — 14 червня 1978, похований у селі Вигнанка, нині Горішня Вигнанка, нині Україна) — український священник. Член ОУН.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир Дідич народився 6 березня 1913 року в селі Синяковому, нині належить до м. Чорткова.

За політичну діяльність заарештований, ув'язнений у Чортківській тюрмі. Закінчив Львівську духовну семінарію (1938). Рукопокладений у сан священника 12 червня 1938 року митрополитом Андреєм Шептицьким. Помічник пароха в м. Городку (1938, нині Львівська область).

У 1939 році знову ув'язнений в концтаборі Береза Картузька. Після звільнення служив на парафії в м. Перемишляни (нині Львівська область). Під час німецько-радянської війни за дорученням митрополита Андрея Шептицького — у містах Проскурів (нині Хмельницький), Кам'янець-Подільський і навколишніх селах (1942—1943, нині Хмельницька область).

Після ліквідації УГКЦ вивезений 1949 року в м. Балей (нині Читинська область, РФ). У 1959 році повернувся в родинне село, де підпільно провадив священничу діяльність.

Експозиція, присвячена є в кімнаті-музеї «Карітасу» в м. Чорткові.

Помер 14 червня 1978 року при загадкових обставинах.

Джерела

[ред. | ред. код]