Перейти до вмісту

Дідрик жовтогорлий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дідрик жовтогорлий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Дідрик (Chrysococcyx)
Вид: Дідрик жовтогорлий
Chrysococcyx flavigularis
Shelley, 1880
Посилання
Вікісховище: Chrysococcyx flavigularis
Віківиди: Chrysococcyx flavigularis
EOL: 913073
ITIS: 554710
МСОП: 22684012
NCBI: 196526

Ді́дрик жовтогорлий[2] (Chrysococcyx flavigularis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Західній і Центральній Африці.

Довжина птаха становить 19 см. У самців верхня частина тіла темно-зелена, горло і верхня частина грудей жовті, решта нижньої частини тіла біла, сильно поцяткована вузькими темно-коричнево-зеленими смужками. У самиць жовта пляма на нижній частині тіла відсутня, горло і груди мають таке ж забарвлення, що і решта нижньої частини тіла.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Жовтогорлі дідрики мешкають в Сьєрра-Леоне, Гвінеї, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Екваторіальній Гвінеї, Демократичній Республіці Конго, Республіці Конго, Уганді і Південному Судані. Вони живуть в кронах вологих рівнинних тропічних лісів. Живляться переважно гусінню, а також іншими комахами. Як і багато інших видів зозуль, білочереві дідрики практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема сіроголовим мухоловкам.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Chrysococcyx flavigularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
  • Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.