Дідух Володимир Євгенович

Дідух Володимир Євгенович
Зображення
Народився	25 березня 1937(1937-03-25) Іванківці, Хмельницький район, Проскурівський округ, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Помер	7 липня 2016(2016-07-07) (79 років)
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	співак
Alma mater	Хмельницьке музичне училище імені Владислава Заремби
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Володи́мир Євге́нович Ді́дух (25 березня 1937(1937-03-25), Іванківці, Хмельницький район, Проскурівський округ, Вінницька область, Українська РСР, СРСР — 7 липня 2016(2016-07-07)) — український співак (баритон), лауреат Шевченківської премії 1985 року — за концертні програми 1982—1984 років, 1987 — народний артист УРСР.

Біографія

Народився 25 березня 1937 року в селі Іванківці, тепер Хмельницький район, Хмельницька область, Україна. 1963 року закінчив Хмельницьке музичне училище.

У 1963—1966 роках — в Капелі бандуристів УРСР, з 1966 — у складі чоловічого вокального квартету «Явір» і до 2010-х — разом з Валентином Реусом.

1982 року в складі колективу виступає у Афганістані, виступи відбувалися в Угорщині, Польщі, Німеччині, Словаччині, Монголії, 1983 колектив в Монреалі, бере участь у Міжнародній торговій виставці «Людина і її світ» — 54 концерти.

1986 року «Явір» виступав на сцені будинку культури у Прип'яті та інших пунктах 30-кілометрової Чорнобильської зони — близько 80-ти концертів, озвучував фільм «Два кольори часу» про цю трагедію. Володимир Дідух має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС. Під час виступу перед ліквідаторами квартет втратив голос — неможливо виступати в респіраторах, а всі слухаючі сиділи в масках.

Могила Володимира Дідуха, Байкове кладовище

1989 року в складі «Явора» бере участь у фольклорному фестивалі «Фольклорама 89» у Вінніпегу. 1991 — Канадсько-Американське турне по 32-х містах. Того ж року ювілейний концерт у палаці «Україна» до 25-річчя колективу.

Нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеня.

Помер на 80-му році життя 7 липня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Зовнішні аудіофайли
	Квартет «Явір»
	Явір і яворина

Джерела

• Шевченківський комітет [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Іванківці^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Енциклопедія сучасної України [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Балтянський М. Любить, тому й співає // Робітн. газ. — 2002. — 26 берез.
• Бурбан В. Яворове поліття Володимира Дідуха // Культура і життя. — 2002. — 27 берез.
• Гілка «Яворова» // Кульбовський М. З поділ. кореня.-Хмельницький, 1999. — С. 93-96.
• Дідух Володимир Євгенович // Мистецтво України: бібліограф. довід. — К., 1997. — С. 206.
• Дідух Володимир Євгенович // Митці України: енциклопед. довід. — К., 1992. — С. 214.
• Дідух Володимир Євгенович // Шевченківські лауреати 1962—2001: енциклопед. довід. — К.,2001. — С. 141.
• Логвиненко О. Стоїть явір над водою // Літ. Україна. — 2010. — 17 черв. — С.8
• Мокренко А. Стоїть явір над водою // Рад. Україна. 1984, 8 лют.; Токарев Ю. Ґрунт для «Явора» // КіЖ. 1984, 5 серп.
• Рікельс Г. Наш земляк з «Явора» // Рад. Поділля. — 1982. — 19 верес.

Посилання

• Дідух Володимир Євгенович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.