Д-30 (двигун)
| Д-30 | |
|---|---|
 Д-30 третьої серії, що встановлювався на Ту-134А-3, в датському авіамузеї. | |
| Тип: | Турбореактивний двигун |
| Країна: |  , 
|
| Застосування: | |
| Роки експлуатації: | Д-30 I серії з 1967 Д-30 II з 1970 |
| Застосовано на: | Ту-134 (базова модифікація Д-30) гвинтокрил Мі-12 (Д-30В, проект) |
| Наступні моделі: | Д-30КУ, Д-30Ф-6 |
| Виробництво: | |
| Конструктор: | АТ «ОДК-Авіадвигун» |
| Рік створення: | 1963 |
| Виробник: | Пермський моторний завод (Д-30) |
| Позначення: | ПС-30 |
| Роки виробництва: | 1967—по н.в. (2016) |
| Виготовлено: | 8000 (тільки базова модифікація) |
| Модифікації: | Д-30КУ, Д-30КУ-154, Д-30КП, Д-30КП-2, Д-30КП-3, Д-30Ф-6 |
| Маса і габарити | |
| Повна маса: | 1944[2] кг |
| Суха маса: | 1765[2] кг |
| Довжина без реверса: | 3984 мм |
| Довжина з реверсом: | 4734[2] мм |
| Діаметр: | 1050 мм |
| Робочі характеристики | |
| Злітна тяга: | 6934[2] кгс |
| Крейсерська тяга: | 1450[2] кгс |
| Температура турбіни: | 1316 [3] °C |
Турбореактивний двигун Д-30 був розроблений в АТ «ОДК-Авіадвигун» в 1963 (I серія) для пасажирського літака Ту-134. Встановлювався у 1965-69 роках. З 1970 на Ту-134А встановлювався Д-30 II серії, який вже мав реверс. Серійне виробництво двигуна було організовано на Пермському та Рибінському моторобудівних заводах у 1972 році. Надалі двигун неодноразово доопрацьовувався та модифікувався.
На 2011 рік у світі експлуатувалося 220 двигунів Д-30 II/III серій, у 2011 їх напрацювання склало 114005 годин. Загальне напрацювання за всю історію склало 30 891 800 годин. У 2011 році напрацювання на дострокове знімання двигуна за конструктивно-виробничими дефектами, склало 57 003 години, що в 9,5 рази вище нормативного показника (6 000 годин).
Д-30 двоконтурний двигун виконаний за двовальною схемою і складається з компресора, розділового корпусу з коробками приводів агрегатів, камери згоряння, турбіни і вихідного пристрою. Починаючи з двигуна Д-30 II серії, всі модифікації оснащені реверсивним пристроєм. Запуск двигуна автоматичний, здійснюється від повітряного стартера. Система запалення електронна, включає агрегат запалення та 2 напівпровідникові свічки поверхневого розряду. Олійна система автономна, нормально замкнута, циркуляційна. Усі агрегати масляної системи розташовані на двигуні. Двигун працює на авіаційному пальному марок Т-1, ТС-1, РТ.
У 2011 році напрацювання на дострокове знімання двигуна за конструктивно-виробничими дефектами, склало 57 003 години, що в 9,5 рази вище нормативного показника (6 000 годин).
Базова модель Д-30 (ПС-30) неодноразово модернізувалась без зміни назви моделі. Проте розрізняють 3 серії базового двигуна Д-30. Порівняння серій наводиться у таблиці.
| Параметр | Серія I | Серія II | Серія ІІІ |
|---|---|---|---|
| Тяга, кгс:
— злітний режим T H = +15 °C, PH = 730 мм рт. ст., H = 0 — крейсерський режим Н = 11 км, М = 0,8 |
6800
1300 |
6800 (68 кН) [4] 1300 | 6934
1450 |
| Питома витрата палива, кг/кгс год | 0,770 | 0,775 | 0,790 |
| Питома витрата олії трохи більше, кг/ч | 1 | 1 | 1 |
| Температура повітря біля землі для запуску та роботи, оС | -50 ... +50 | -50 ... +50 | -50 ... +50 |
| Довжина двигуна, мм | 3984 | 4734 | 4836 |
| Діаметр вентилятора по кінцях робочих лопаток, мм | 1050 | 1050 | 1050 |
| Суха маса, кг | 1550 | 1765 | 1810 |
| Поставна маса, кг | 1712 | 1944 | 1980 |
| Рік початку експлуатації на пасажирських перевезеннях | 1967 | 1970 | 1982 |
| Встановлювався на літаки | Ту-134 | Ту-134А | Ту-134А-3, Ту-134Б-3 |
- Д-30-10В і Д-30В-12 — двигуни для висотного розвідувального літака М-55.
- Д-30В — турбувальний для проекту вертольота В-12М.
- Д-30КП — двигун з реверсивним пристроєм для літаків сімейства Іл-76 та його модифікацій А-50 та Іл-78. Спільного із двигунами Д-30 для літаків Ту-134 не має.
Д-30КП другої серії на Іл-76МД у новгородському аеропорту Кречевиці - Д-30КП-2, Д-30КП-Л [5]
- WS-18 - китайська копія Д-30КП-2. Встановлюється на транспортник Xian Y-20 та бомбардувальник H-6K[6]. Проте у 2016 році стало відомо про контракт на постачання великої партії Д-30КП-2 до Китаю[7].
- Д-30КП-3 "Бурлак" - глибоко модернізований у 2000-х роках в НВО "Сатурн" турбовентиляторний двигун[8]. Відрізняється новим вентилятором, збільшеним більш ніж в 1,5 рази ступенем двоконтурності[8], збільшеною на 1 тонну тягою, на 11% знижено витрату палива. Відповідає нормам четвертого розділу ІКАО щодо шуму та емісії шкідливих речовин[9].
- Д-30КПВ - двигун для А-40 "Альбатрос"[5].
Таблиця параметрів двигуна Д-30КП різних серій. Джерело:[5][10]
| Параметр | Серія I | Серія II | Серія ІІІ |
|---|---|---|---|
| Тяга, кгс:
— злітний режим— крейсерський режим |
12000 2750 |
12000 2750 |
13000 |
| Ступінь двоконтурності | 2,36 | 2,24 | |
| Питома витрата палива, кг/кгс год:
— злітний режим— крейсерський режим |
0,5 0,7 |
0,510 0,705 |
0,404 0,645 |
| Довжина двигуна, мм | 5448 | 5734 | |
| Діаметр вентилятора, мм | 1560 | 1775 | |
| Маса двигуна, кг | 2640 | 2650 |
- Д-30КУ — двигун з тягою 11500 кгс. Встановлювався на Ту-154М та Іл-62М. З двигунами Д-30 літаків Ту-134 не має спільного.
Д-30КУ-154 у Будапешті - Д-30КУ-154 — двигун для Ту-154М. Збільшено ресурс рахунок зниження тяги до 11000 кгс. У 2003 році розроблено малоемісійну камеру згоряння, що дозволяє знизити рівень шуму. У двигуні Д-30КУ-154 3 серії ресурс підвищено на 800 годин, за рахунок зниження температури на 20 До чим у Д-30КУ-154 2 серії, гарантійний міжремонтний ресурс 3000 годин (1386 циклів), призначений ресурс 15000 годин (7000 циклів)
- Д-30Ф-6 – значно перероблена версія з форсажною камерою для перехоплювача МіГ-31. Максимальна тяга на форсажі 15,5 тс.
Усього за час виробництва було виготовлено близько 8000 двигунів.
У 2015 році на Пермському моторному заводі виробили 11 двигунів промислового застосування на базі Д-30, в 2016 році планується зробити ще 15 таких двигунів[11].
У січні 2020 року стало відомо, що за період 2009—2020 років Китай придбав 463 двигуни Д-30КП-2[12]. Постачання продовжаться і в 2020 році.
- ↑ «Авиадвигатель» - «ПМЗ». Д-30. Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 21 квітня 2014.
- ↑ а б в г д II серия
- ↑ Д-30-КУ-154 3 серии (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 8 липня 2013.
- ↑ Авиационный двигатель Д-30 II серии: Учебное пособие/ Лозицкий Л. П., Иваненко А. А., Авдошко М. Д. и др.- М.: Машиностроение, 1980, 423 с., ил.
- ↑ а б в Д-30КП — Сайт Дизелистов СПб ГМТУ[недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ Lenta.ru: Оружие: Китай принял на вооружение новый тяжелый бомбардировщик. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 13 травня 2011.
- ↑ ПАО "НПО «Сатурн» Решения общих собраний участников (акционеров). Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 28 жовтня 2016.
- ↑ а б Научно-производственное объединение САТУРН. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 4 травня 2011.
- ↑ Нелегкие на подъём — ВПК.name. Архів оригіналу за 7 вересня 2011. Процитовано 17 серпня 2011.
- ↑ НПО «Сатурн». Официальный сайт. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 4 травня 2011.
- ↑ ОАО Пермский моторный завод. Официальный сайт. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
- ↑ China buys 463 D30 engines for Y-20 and H-6K, WS-20 to come. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2020.
• Пермський моторний завод - Турбореактивний двоконтурний авіадвигун Д-30 Архівна копія на сайті Wayback Machine.
• НУО Сатурн — продукція Архівна копія на сайті Wayback Machine.
