Юліус Евола
| Юліус Евола | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Giulio Cesare Andrea Evola | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | італ. Giulio Cesare Andrea Evola | |||
| Народився | 19 травня 1898[1][2][…] Рим, Королівство Італія | |||
| Помер | 11 червня 1974[1][2][…] (76 років) Рим, Італія | |||
| Поховання | Кампо Верано | |||
| Країна | .svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||
| Діяльність | поет, письменник, художник, філософ, альпініст | |||
| Сфера роботи | філософія, метафізика, політична філософія, езотерика і філософія історії | |||
| Alma mater | ITI L.Da Vincid і Римський університет ла Сапієнца | |||
| Заклад | СД | |||
| Мова творів | італійська | |||
| Magnum opus | Revolt Against the Modern Worldd, The Hermetic Tradition : symbols and teachings of the royal artd, The Mystery of the Graild, Eros and the Mysteries of Loved, Raâga Blandad, Synthesis of the Doctrine of Raced, The Aryan Doctrine of Battle and Victoryd і Orientamentid | |||
| Конфесія | неоязичництво | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| Сайт: fondazionejuliusevola.com | ||||
|
| ||||
 Юліус Евола у Вікісховищі | ||||
Барон Джуліо Чезаре Андреа Евола (італ. Giulio Cesare Andrea Evola, [ˈɛːvola][5]; 19 травня 1898, Рим — 11 червня 1974, Рим), більш відомий як Юліус Евола — італійський філософ та езотерик, також вважається представником інтегрального традиціоналізму[6].
Юліус Евола народився 15 травня 1898 року в місті Рим у родині аристократів. Про його дитинство та юність відомо порівняно мало. У своїй біографічній праці «Шлях кіновару» про свою юність барон писав так:
|
Я практично нічим не завдячую ні оточенню, ні освіті, ні своїй сім'ї. Значною мірою я виховувався на запереченні панівної на Заході традиції — християнства та католицизму, на відкиданні модерної цивілізації, цього матеріалістичного та демократичного «сучасного світу», на запереченні найпоширенішого способу мислення і культури загалом того народу, до якого я належав, тобто італійців, і, нарешті, на відкиданні сімейного середовища. Якщо це все і вплинуло на мене, то лише негативним чином: все це викликало в мене глибокий внутрішній протест.[7] |
|
Це, зрештою, привело Еволу до радикального нігілізму, який проявився у його ранній анархістській поетичній та зображальній творчості. Він був одним із перших представників дадаїзму в Італії. Паралельно з творчою діяльністю Евола вивчав праці, присвячені релігійній, езотеричній, метафізичній проблематиці. Особливе зацікавлення у нього викликали східні доктрини — індійський тантризм, буддизм, даоська традиція Китаю, йога. Крім того, він серйозно займався також суто західним езотеризмом — алхімією, герметизмом і пов'язаними з ними дисциплінами. У цей же період Евола познайомився з працями Рене Генона, що остаточно зміцнило його «традиціоналізм» та утвердило його погляди.
1925 року з'явилась перша книга Еволи, яка була цілковито присвячена дослідженню традиційних доктрин індійської йоги, — «Людина як сила», яка у другому виданні отримала назву «Йога могутності» («Lo Yoga della potenza»). Пізніше була видана праця, присвячена західній алхімічній ініціації, — «Герметична традиція» («La tradizione ermetica»). Паралельно він опублікував збірку власних есе, що стосувались різноманітних аспектів традиційних ініціаційних вчень, а також тексти, переклади та коментарі членів езотеричного гуртка, який сформувався навколо Еволи, — «Групи УР». Ця збірка видавалась під назвою «Введення в Магію як в науку Я». У цей період Евола вперше здійснив спробу реалізувати певні аспекти своєї консервативно-революційної доктрини на практиці й, зокрема, поширюючи традиціоналістські ідеї, намагався вплинути на італійський фашистський рух.
Однак, незважаючи на певну схожість між фашизмом та Консервативною Революцією, між цими ідеологічними формами існували й певні відмінності. Критикуючи фашизм, Евола залишався послідовним нонконформістом. Хоча серед перших осіб фашистського руху були люди, які йому відверто симпатизували (сам Муссоліні неодноразово позитивно відгукувався про праці Еволи), у нього було багато ворогів, і не лише його журнал «La Torre» (укр. «Вежа») було закрито з міркувань цензури, а й багато його текстів публікувались у італійських виданнях зі значними труднощами[7]. Часто його радикалізм, безкомпромісність та відданість ідеалам Традиції заважали багатьом фашистським суто прагматичним ходам (зокрема, союзу з Ватиканом).
Одним з найповніших викладів політичного проєкту Консервативної Революції в традиціоналістському ключі стала праця Еволи «Язичницький імперіалізм», яка, однак, майже не була помічена в Італії. Інша ситуація склалась в Німеччині, де переклад цієї книги наприкінці 1920-х років став надзвичайно популярним. З того часу у країні постійно проходили конференції Еволи. Він став членом консервативних елітних організацій, таких як «Herrenklub[de]» Генріха фон Гляйхена і принца де Рогана. Паралельно з цим Евола налагодив зв'язки з французькими традиціоналістами та учнями Рене Генона. Згодом він особисто познайомився з Геноном, переклав італійською його книги та статті, зокрема працю «Криза сучасного світу», постійно підтримував з ним листування.
1934 року Евола написав свій magnum opus — «Повстання проти сучасного світу». У цій книзі він детально викладає принципи традиціоналістської Консервативної Революції. У першій частині описані позитивні ієрархічні цінності істинного світу Традиції, у другій описуються етапи деградації Традиції та генезис сучасного світу — через перехід влади від однієї касти до іншої, через стадії патріархального і матріархального ладу, які змінюють одна одну, аж до виникнення «сучасного світу», найбільш страшними і апокаліптичними втіленнями якого Евола вважав Радянську Росію і Сполучені Штати Америки. Досі ця книга залишається однією з ключових класичних праць з традиціоналізму.
Евола написав також кілька книг, присвячених расовій проблемі, в яких він досліджує думку Традиції з цього питання. У цих творах він жорстко критикує поширені в той час у Німеччині та Італії теорії біологічного расизму. Класичним у цій сфері став наведений ним приклад про скандинавські народи європейської Півночі, яких найменше можна назвати духовними арійцями, які б усвідомлювали вищі цінності арійської Традиції, попри те, що в суто біологічному сенсі вони можуть бути зразковими для білої раси. У своїх роботах «Синтез расового вчення», «Зауваження з приводу расового виховання» Евола говорить про три типи раси — «расу тіла», «расу душі» і «расу духу», які не обов'язково збігаються між собою. Також Юліус Евола критикував біологічний антисемітизм, вказуючи на етнічну різнорідність євреїв, яка аж ніяк не заважає всім їм належати до однієї й тієї ж «раси душі», володіти одними і тими ж ментальними особливостями. Сам же Евола запевняє у книзі «Шлях кіновару»:
|
|
Нарешті, слід однозначно заявити, що ні я, ні мої друзі в Німеччині не знали про ті ексцеси, які скоїли нацисти стосовно євреїв, а якби ми знали про це, то в жодному разі не схвалили б цього.[7] |
|
Наприкінці Другої світової війни Евола, який досліджував у Відні масонські архіви, потрапив під бомбардування і отримав травму хребта. До кінця свого життя він залишався паралізованим. Після війни Евола повернувся до Італії, де продовжив свою інтелектуальну та творчу діяльність. Зокрема, він написав книгу «Фашизм, критика справа», у якій осмислив позитивні та негативні аспекти цього руху, а також ті пункти, у яких рух відхилився від чистоти консервативно-революційних доктрин. Пізніше з'являються такі книги, як «Люди і руїни», «Орієнтації», «Осідлати тигра». Всі вони продовжують тему Консервативної Революції і її перспектив, оскільки Евола категорично відмовлявся вважати поразку країн Осі синонімом поразки самої Консервативної Революції. Він вважав, що темні «підривні» антисакральні сили в фашистський і нацистський період були представлені не лише зовнішніми демократично-комуністичними факторами, але й внутрішніми. Мужність і послідовність Юліуса Еволи, які він проявляв захищаючи ті цінності, яким він служив усе життя, роблять його унікальним прикладом серед інших консервативних революціонерів[7].
Евола не полишав і суто традиціоналістських досліджень. Зокрема, він написав фундаментальну книгу «Метафізика статі», у якій осмислив цю проблему у світлі вчення Традиції, її езотеричних й ініціаційних аспектів. Ця праця стала класичною з даної проблеми й отримала в Європі широку популярність. На неї посилаються і її цитують навіть ті, хто принципово не сприймає теорій Консервативної Революції або навіть відверто з ними борються. Крім того, Евола заново відредагував свою ранню книгу «Містерія Грааля» і видав працю, спрямовану проти неоспіритуалізму, — «Маски і обличчя сучасного спіритуалізму», — де він жорстоко розкритикував сучасні псевдоезотеричні й неомістичні рухи та секти. Евола також займався і перекладами. Він переклав італійською «Присмерк Європи» Шпенглера, а також багато романів австрійського письменника-езотерика Густава Майрінка — «Ангел західного вікна», «Вальпургієва ніч», «Білий Домініканець»[7]…
Помер Евола 1974 року. Його прах похований на вершині гори Монте-Роза, оскільки сам він любив альпінізм, у якому його приваблювали ризик і віддаленість від усього людського[7].
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Julius Evola
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Каталог фантастичної літератури Вежетті
- ↑ Транскрипція на Dizionario italiano multimediale e multilingue d'ortografia e di pronunzia. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014. [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Підстави антропологічного повороту в інтегральному традиціоналізмі Юліуса Еволи. politosophia.org. 12 червня 2013. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014.
- ↑ а б в г д е Александр Дугин (1990). Юлиус Эвола, языческий империалист. Послесловие к «Imperialismo Pagano». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014. (рос.)
- Стаття «До роковин барона Еволи» на сайті zentropa.net
- Книги Юліуса Евола [Архівовано 26 червня 2014 у Wayback Machine.] на порталі rozum.info [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Стаття «Юлиус Эвола — воин Традиции» (рос.)
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |