Перейти до вмісту

Едвіж Фенек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едвіж Фенек
Едвіж Фенек у фільмі «Всі відтінки темряви» (1972)
Едвіж Фенек у фільмі «Всі відтінки темряви» (1972)
Едвіж Фенек у фільмі «Всі відтінки темряви» (1972)
Ім'я при народженніЕдвіж Сфенек
Народилася24 грудня 1948(1948-12-24) (76 років)
Аннаба, Алжир
Громадянство Франція[3][4][2]
 Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькінопродюсерка, телеведуча, кіноакторка, модель, еротична модель Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1967-сьогодення
Дітисин: Едвін Фенек (нар. 1971)
IMDbID 0271763
CMNS: Едвіж Фенек у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Розальба Нері, Єва Тулін та Едвіж Фенек у фільмі «Сенсація» (1969)

Едвіж Фенек (італ. Edwige Fenech, справжнє прізвище Сфенек (нар. 24 грудня 1948(19481224), Аннаба)) — італійська та французька кіноакторка, телеведуча, кіно- та телепродюсер, модель. Відома ролями в еротичних комедіях і фільмах жахів. Зірка італійських еротичних комедій і фільмів в жанрі джалло.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 24 грудня 1948 року в місті Аннаба (на той час мало назву Бон) в Алжирі, який на той час був колонією Франції. Її батько був мальтійцем, а мати італійкою родом з міста Акате в провінції Рагуза на Сицилії.[5][6] Після розлучення батьків Едвіж у віці десяти років переїхала з матір'ю у Ніццу. У Франції Едвіж відвідувала середню школу, потім вивчала танці і медицину У віці 15 років Едвіж виграла конкурс краси «Міс Лазурний Берег». У 1965 році 16-річна Едвіж отримала титул «Міс Франція» («Lady France»). Після цього почалася її нетривала кар'єра фотомоделі. Прийшовши в шоу-бізнес, дівчина змінила прізвище, прибравши букву «С», — після цього вона звалася просто «Фенек». Яскраву красуню не могли не помітити на вулиці кіноагенти, і у 19 років Едвіж дебютувала на екрані. Першим її фільмом стала комедія 1967 року «Всі його безумства» режисера Норбера Карбоно, який, вражений її красою, запропонував виконати невелику роль в його фільмі.[7] Сюжет був примітивний і оповідав про своєрідний вітамін, що збуджував сексуальну функцію та буквально зводив з розуму робітниць борделю. Хоча Фенек і знялася всього в одній сцені, публіці було складно не помітити і не запам'ятати розкішну брюнетку. Після свого кінодебюту Фенек ще деякий час продовжувала працювати моделю, знімаючись серед іншого оголеною для журналу «Playman». У 1967 році Фенек взяла участь в конкурсі краси «Міс Франція», який проходив у травні під час Каннського кінофестивалю, на якому виграла. Таким чином Фенек отримала право брати участь в конкурсі краси «Міс Європа» як представниця своєї країни, який проходив в серпні того року, там вона посіла третє місце після Долорес Агусти і Розіо Хурадо.[8]

Після участі Фенек в конкурсі «Міс Європа», її помітив італійський кіноагент, який запросив її до Риму для зйомок у фільмі режисера Гвідо Малатести «Самоа — королева джунглів», який вийшов у 1968 році, через що вона разом зі своєю матір'ю переїхала до Італії.[7] Після наступного фільму, «Син Чорного Орла», теж Гвідо Малатести, Фенек у 1968—1971 роках працювала в Німеччині, де вона знялася в тринадцяти фільмах різних жанрів, часто з елементами еротики. Доволі відомою і прибутковою стала екранізація Гюстава Флобера «Мадам Боварі» 1969 року режисера Ганса Шотта-Шрьобінгера, де Фенек зіграла головну героїню. Картина була своєрідною історико-еротичною костюмною драмою. Потім вона знову повернулася до Італії, щоб знятися з акторами Франко Франкі і Чіччо Інграссою у двох фільмах «Дон Франко і Дон Чіччо у рік суперечок» та «Сатириконище» (в якому вона зіграла імператрицю Поппею).

З кінця 1960-х и до середини 1970-х років Фенек почала зніматися у модних на той час фільмах жанру трилера («джалло»). Особливо тривалою у цьому жанрі у неї була співпраця з режисером Серджо Мартіно, фільми якого, починаючи з картини «Дивний порок синьйори Ворд» 1970 року, зробили акторку «іконою» еротичного трилера. Фенек зіграла молоду жінку, яка повернулася з чоловіком-дипломатом в рідне місто. Цього ж часу там починається серія дивних вбивств, в яких вона починає підозрювати колишнього коханця. У фільмі багато сцен жорстокості і оголення. У США картину перевидали під назвою «Лезо різника». У трилері 1970 року «П'ять ляльок для серпневого місяця» режисера Маріо Бави Едвіж зіграла жертву маніяка. Потім, у 1972 році, вийшли одразу три фільми з Фенек у жанрі жахів та трилерів — «Що це за дивні краплі крові на тілі Дженніфер?», «Всі відтінки темряви» і «Твоя проблема — замкнена кімната і єдиний ключ у мене», а у 1975 році — «Оголись для вбивці». В кримінальній комедії «Боже, ти справді хрещений батько!» 1973 року режисера Мікеле Лупо вона знімалася разом з Жаном Рошфором.

З початку 1970-х років, починаючи, зокрема, з «декамеротичної» серії фільмі режисера Маріано Лауренті, «Убальда, оголена і гаряча» (стрічка стала «культовим» фільмом італійського «кіно-трешу») і «Джованнона «Великі Стегна» з честю збезчещена», протягом понад десяти років Едвіж Фенек була головною героїнею італійських еротичних комедій, серед яких були картини з сюжетами за певними місцями подій — школою, армією, лікарнею та поліцією (жанр «поліціоттеско»). Перші комедії з Фенек за певним місцем подій з'явилися у 1976 році, починаючи з картин «Лікарка з військового шпиталю» і «Поліцейська робить кар'єру» (де вона грала провокаційну жінку-поліцейську з акторами Маріо Каротенуто і Альваро Віталі). Останній фільм цієї серії був знятий у 1981 році. Також у 1976 році акторка з'явилася у комедії «Кузина» режисера Лучо Фульчі. Італійські еротичні комедії з успіхом йшли в Італії, Іспанії, Західній Німеччини і Франції; вже до середини 1970-х років Едвіж Фенек вважалася «королевою» фільмів цього жанру.

Едвіж Фенек у фільмі «Сенсація» (1969)

Окрім комедій та трилерів, у 1970-ті роки Фенек також знімалася у фільмах інших жанрів, наприклад: у військовому фільмі Умберто Ленці «Велика битва», де вона зіграла роль другого плану (також у фільмі знімалися такі зірки як: Генрі Фонда, Джон Г'юстон, Стейсі Кіч, Орсон Веллс, Джуліано Джемма і Гельмут Бергер); у комедійній фантастиці режисера Стефано Ванціни «Доктор Джекілл і мила пані» 1979 року, за мотивами твору Роберта Стівенсона. Критика прийняла фільм досить прохолодно.

Успіх Едвіж Фенек серед чоловічої глядацької аудиторії, яка вважає її справжньою «секс-іконою», зумовлений її фігурою з «пишними» формами та спокусливо-провокаційною поведінкою на екрані, яку режисери якомога більше демонстрували у кожному фільмі. Вона кілька разів позувала оголеною для італійського видання журналу «Playboy». На початку 1980-х років Фенек знімалася в основному у комедіях і кримінальних фільмах. Однією з них стала кримінальна комедія «Ас» 1981 року, де головну роль виконав Адріано Челентано, який грав картяра, що вирушив грати у власну шлюбну ніч. Фенек зіграла роль Сільвії, дружини цього картяра. Останньою головною роллю на великому екрані для Едвіж стала Хелен Мартелл, подружка піаніста у «Привиді смерті» 1988 року. Після появи перших приватних телеканалів, з 1981 року акторка переважно працювала на телебаченні. Фенек брала участь у випусках таких телепередач, як: «Ric і Gian Folies» 1983 року (телешоу транслювалося на каналі Italia 1), «Bene, bravi, bis» 1984 року (акторка виступала разом з Франко Франкі і Чіччо Інграссою, передача також транслювалася на Italia 1 й отримала премію «Telegatto»), і у суботній вечірньо-естрадній трансляції телешоу «Risatissima» 1985 року на Canale 5 (передача також отримала премію «Telegatto», акторка виступала у ній разом з акторами Ліно Банфі і Паоло Вілладжо).

У 1985 році Фенек дебютувала на театральній сцені, зігравши у драмі Джузеппе Патроні Гріффі «D'amore si muore» з акторами Массімо Вертмюллером, Фабріціо Бентівольйо і Монікою Скаттіні.[9] Потім вона була ведучою таких телепередач на каналі Rai 1, як: «Sotto le stelle» (1986), «Immagina» (1987—1988), «Carnevale» (1988), «Palcoscenico Italia» (1988), «Sulla cresta dell'onda» (1989), «Un tesoro di capodanno» (31 грудня 1990 року, в об'єднаних мережах Rai). Участь у розважальній передачі «Domenica in» у 1989—90 роках під керівництвом Джанні Бонкомпаньї остаточно затвердила Фенек на телебаченні як телеведучу. Вона була ведучою фестивалю Санремо 1991 року разом з Андреа Оккіпінті, а потім представляла конкурс «Singoli» (1997), також на Rai 1.

Едвіж Фенек у фільмі «Твоя проблема — замкнена кімната і єдиний ключ у мене» (1972)

У 1990-х роках Едвіж Фенек остаточно перейшла на телебачення. Знімалася в серіалах і навіть стала продюсером — заснувала у 1992 році разом з сином Едвіном продюсерську кінокомпанію «Immagine E Cinema SRL». Першою її продюсерською роботою став телевізійний міні-серіал «Мужність Анни» 1992 року. Серед фільмів, спродюсованих нею, став «Венеційський купець» 2004 року, режисера Майкла Редфорда. У 2007 році вона повернулася до акторської гри, з нею зв'язався американський режисер Квентін Тарантіно, який запронував їй зіграти епізодичну роль у фільмі жахів «Хостелі 2», сиквелу «Хостелу», режисером обидвох був Елай Рот.[10][11] Тарантіно є шанувальником Едвіж: у своєму фільмі «Безславні виродки» він навіть назвав на честь акторки персонаж, якого грає Майк Маєрс, «Едом Фенеком». У 2012 році Фенек знялася в ролі Катерини II в телевізійному міні-серіалі «Капітанська дочка», продюсером якого була вона. Акторка не лише спродюсувала фікшен «Прибуло щастя», що транслювався на каналі Rai 1 з 2015 по 2018 рік, але й зіграла у ньому разом з Клаудіо Сантамарією і Клаудією Пандольфо. Загалом, Фенек продюсувала 25 телесеріалів і мінісеріалів на італійському телебаченні.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Едвіж Фенек у фільмі «Синьйора добре грає у Скопу?» (1974)

Акторка

[ред. | ред. код]

Кіно

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською мовою Назва мовою оригіналу Роль Режисер
1967 Всі його безумства Toutes folles de lui Джина Норбер Карбоно
1968 Самоа — королева джунглів Samoa, regina della giungla Самоа Гвідо Малатеста
1968 Син Чорного Орла Il figlio di Aquila Nera Наташа Гвідо Малатеста
1968 У фрау Господині також є граф Frau Wirtin hat auch einen Grafen Селін Франц Антель
1969 Satiricosissimo Satiricosissimo Поппея Сабіна Маріано Лауренті
1969 Сенсація Top Sensation Улла Оттавіо Алессі
1969 Орел або решка Testa o croce Мануела П'єро П'єротті
1969 Приїзд, кохана дівчина і робота Komm, liebe Maid und mache Фелічіта Джозеф Закар
1969 Мадам і її племінниця Madame und ihre Nichte Іветта Еберхард Шрьодер
1969 У фрау Господині також є племінниця Frau Wirtin hat auch eine Nichte Розалія Франц Антель
1969 Всі кішки люблять поласувати Alle Kätzchen naschen gern Бланш Джозеф Закар
1969 Мадам Боварі Die nackte Bovary Емма Боварі Ганс Шотт-Шрьобінгер
1969 Людина із золотим пензлем Der Mann mit dem goldenen Pinsel Гонг-Конг Франц Марішка
1970 П'ять ляльок для серпневого місяця 5 bambole per la luna d'agosto Марі Чейні Маріо Бава
1970 Дон Франко і Дон Чіччо у рік суперечок Don Franco e don Ciccio nell'anno della contestazione Анна Белліндзоні Маріно Джироламі
1970 Ле-Ман, найкоротший шлях до пекла Le Mans — Scorciatoia per l'inferno Кора Освальдо Чівірані
1970 Пустеля у вогні Deserto di fuoco Хуана Ренцо Мерузі
1970 Дивний порок синьйори Ворд Lo strano vizio della signora Wardh Джулі Ворд Серджо Мартіно
1971 Теплі ночі Дона Жуана Le calde notti di Don Giovanni Аїша Альфонсо Бреша
1972 Всі відтінки темряви Tutti i colori del buio Джейн Харрісон Серджо Мартіно
1972 Що це за дивні краплі крові на тілі Дженніфер? Perché quelle strane gocce di sangue sul corpo di Jennifer? Дженніфер Джуліано Карнімео
1972 Твоя проблема — замкнена кімната і єдиний ключ у мене Il tuo vizio è una stanza chiusa e solo io ne ho la chiave Флоріана Серджо Мартіно
1972 Чудова Антонія, спочатку черниця, а після фурія La bella Antonia, prima monica e poi dimonia Антонія Маріано Лауренті
1972 Коли жінку називали «Мадонною» Quando le donne si chiamavano madonne Джулія Варроне Альдо Грімальді
1972 Убальда, оголена і гаряча Quel gran pezzo dell'Ubalda tutta nuda e tutta calda Убальда Маріано Лауренті
1973 Святий Боже, ось і «Контрабандист»! Fuori uno… sotto un altro, arriva il Passatore Мора Джуліано Карнімео
1973 Джованнона «Великі Стегна» з честю збезчещена Giovannona Coscialunga disonorata con onore Джованнона Кошалунга Серджо Мартіно
1973 Невтішна вдова дякує всім, хто втішить її La vedova inconsolabile ringrazia quanti la consolarono Катеріна Превості Маріано Лауренті
1973 Боже, ти справді хрещений батько! Dio, sei proprio un padreterno! Орхідея Мікеле Лупо
1973 Анна, це особливе задоволення Anna, quel particolare piacere Анна Ловізі Джуліано Карнімео
1974 Невинність і злочин Innocenza e turbamento Кармела Патерно Массімо Далламано
1974 Синьйора добре грає у Скопу? La signora gioca bene a scopa? Єва Джуліано Карнімео
1975 Дякую... бабусю Grazie… nonna Маріхуана Персікетті Маріно Джироламі
1975 Учителька L'insegnante Джованна Пагаус Нандо Чічеро
1975 Оголись для вбивці Nude per l'assassino фотограф Магда Кортіс Андреа Б'янкі
1975 Сімейний порок Il vizio di famiglia Сюзі Маріано Лауренті
1975 Незаймана — дружина La moglie vergine Валентіна Маріно Джироламі
1976 40 градусів під простирадлом 40 gradi all'ombra del lenzuolo Емілія К'яппоні Серджо Мартіно
1976 Поліцейська робить кар'єру La poliziotta fa carriera Джанна Амікуччі Мікеле Массімо Тарантіні
1976 Лікарка з військового шпиталю La dottoressa del distretto militare лікар Єлена Дольйодзі Нандо Чічеро
1976 Погані думки Cattivi pensieri Франческа Марані Уго Тоньяцці
1976 Кузина La pretora Віола Орландо/Роза Орландо Лучо Фульчі
1977 Діва, тілець та козеріг La vergine, il toro e il capricorno Джоя Феретті Лучано Мартіно
1977 Таксистка Taxi Girl Марчелла Мікеле Массімо Тарантіні
1977 Медсестра на військовому обході La soldatessa alla visita militare Єва Маріні Нандо Чічеро
1978 Велика битва Il grande attacco Данієль Умберто Ленці
1978 Учителька в коледжі L'insegnante va in collegio Моніка Себастьяні Маріано Лауренті
1978 Медсестра і великі маневри La soldatessa alle grandi manovre Єва Маріні Нандо Чічеро
1978 Учителька додому L'insegnante viene a casa Луїза Де Домінікіс Мікеле Массімо Тарантіні
1978 Кохані мої Amori miei Дебора Стено
1979 Поліцейська у відділку моралі La poliziotta della squadra del buon costume Джанна Д'Аміко Мікеле Массімо Тарантіні
1979 Доктор Джекілл і мила пані Dottor Jekyll e gentile signora Барбара Вімплі Стено
1979 Гаряча картопля La patata bollente Марія Стено
1979 Субота, неділя та п'ятниця Sabato, domenica e venerdì інженер Токімото Серджо Мартіно
1980 Злодій Il ladrone Дебора Паскуале Феста Кампаніле
1980 Я фотогенічний Sono fotogenico Чінція Панкальді Діно Різі
1980 Дружина у відпустці... коханка в місті La moglie in vacanza… l'amante in città Джулія Серджо Мартіно
1980 Цукор, мед та перчик Zucchero, miele e peperoncino Амалія Пассалаква Серджо Мартіно
1980 Я і Катерина Io e Caterina Елізабетта Альберто Сорді
1981 Пронира Il ficcanaso Сусанна Бруно Корбуччі
1981 Ас Asso Сільвія Бернарді Кастеллано і Піполо
1981 Круасани з вершками Cornetti alla crema Маріана Трібальці Серджо Мартіно
1981 Поліцейська у Нью-Йорку La poliziotta a New York Джанна Амікуччі/Пуппа Мікеле Массімо Тарантіні
1982 Багаті, дуже багаті ... насправді в одних трусах Ricchi, ricchissimi… praticamente in mutande Франческа Дель Пра Серджо Мартіно
1982 Фельдшер Il paramedico Ніна Серджо Наска
1982 Замовкни, коли говориш! Tais-toi quand tu parles! Бела Філіпп Клер
1982 Розповісти, збудити, розкрутити Sballato, gasato, completamente fuso Патриція Реда Стено
1984 Канікули в Америці Vacanze in America синьйора Де Романіс Карло Ванціна
1988 Привид смерті Un delitto poco comune Гелен Мартелл Руджеро Деодато
2000 Молодший брат Il fratello minore дружина директора Стефано Джільї
2007 Хостел 2 Hostel: Part II вчителька мистецтва Елай Рот

Телебачення

[ред. | ред. код]
Едвіж Фенек у фільмі «Убальда, оголена і гаряча» (1972)
Рік Назва українською мовою Назва мовою оригіналу Роль Канал Режисер
1978 Сьомий рік Settimo anno епізод Rete 2 Ерос Маккі
1987 У вирі гріха Nel gorgo del peccato Сільвана Сарп'єрі Rai 1 ?
1992 Мужність Анни Il coraggio di Anna Анна Карідзі Canale 5 Джорджо Капітані
1993 Приватні злочини Delitti privati Ніколь Вентурі Rai 1 Серджо Мартіно
1996 Жінка Donna Паола Rai 1 Джанфранко Джаньї
2002 Сердечні причини Le ragioni del cuore епізод Rai 1 Лука Манфреді, Анна Ді Франчіска, Альберто Сімоне
2008 Спочатку добре! Buona la prima! епізод Italia 1 ?
2012 Капітанська дочка La figlia del capitano Катерина II Rai 1 Джакомо Кампйотті
2015—2018 Прихід щастя È arrivata la felicità Анна Rai 1 Ріккардо Мілані, Франческо Вікаріо

Продюсерка

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]

Телепрограми

[ред. | ред. код]
Едвіж Фенек і Ренцо Монтаньяні у фільмі «Незаймана — дружина» (1975)

Дубляж

[ред. | ред. код]

Едвіж Фенек майже завжди дублювали у її фільмах. Нижче приведено перелік італійських акторок, які дублювали Фенек у фільмах:

  • Вітторія Феббі: Поліцейська робить кар'єру; Лікарка з військового шпиталю; «Таксистка»; Медсестра на військовому обході; Медсестра і великі маневри; Поліцейська у відділку моралі; Доктор Джекілл і мила дама; Гаряча картопля; Розповісти, збудити, розкрутити; Оголись для вбивці; Діва, Телець і Козеріг; «Злодій»; Проноза; Привид смерті
  • Ріта Саваньйоне: «Син Чорного Орла»; «Дивний порок синьйори Ворд»; Всі відтінки темряви; Теплі ночі Дона Жуана; Чудова Антонія, спочатку черниця, а після фурія; Убальда, оголена і гаряча; «Що це за дивні краплі крові на тілі Дженніфер?»; «Джованнона „Великі Стегна“ з честю збезчещена»; Анна, це особливе задоволення; «Боже, ти справді хрещений батько!»; «Невинність і злочин»; Синьйора добре грає у скопу?; Невтішна вдова дякує всім, хто втішить її; Велика битва
  • Марія Піа Ді Мео: Самоа — королева джунглів; Ле-Ман, найкоротший шлях до пекла; «Твоя проблема — замкнена кімната і єдиний ключ у мене»; Учителька додому
  • Меліна Мартелло: «Цукор, мед і перець»; «П'ять ляльок для серпневого місяця»; «Дружина у відпустці… коханка в місті»
  • Сольвеж Д'Ассунта: «Круасани з вершками»; «Поліцейська у Нью-Йорку»; «Багаті, дуже багаті … насправді в одних трусах»
  • Ноемі Джіфуні: «Дякую… бабусю»; «Суддя»
  • Мікаела Ездра: «Сімейний порок»; «Учителька в коледжі»
  • Роззелла Ідзо: «Незаймана — дружина»; «У вирі гріха»
  • Анна Ріта Пазанізі: «Я фотогенічний»; «Фельдшер»
  • Лоренца Б'єлла: «Дон Франко і Дон Чиччо у рік суперечок»
  • Фіорелла Бетті: «Мадам Боварі»
  • Валерія Валері: «Всі кішки люблять поласувати»
  • Анджола Баджі: «Учителька»
  • Серена Вердірозі: «40 градусів під простирадлом»
  • Анджоліна Квінтерно: «Сенсація»
  • Ада Марія Серра Дзанетті: «Коли жінок називали „Мадоннами“»
  • Паїла Павезе: «Кохані мої»
  • Данієла Нобілі: «Ас»

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Gordiano Lupi[es], Le dive nude — vol. 1 — il cinema di Gloria Guida e di Edwige Fenech, 2005, Profondo Rosso, Roma.
  • Andrea Pergolari, Il sistema Fenech, Roma, Un mondo a parte, 2007.
  • Stefano Loparco, Il corpo dei Settanta. Il corpo, l'immagine e la maschera di Edwige Fenech, Piombino, Il Foglio Letterario, 2009.

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

У Едвіж Фенек протягом 11 років були стосунки з режисером і продюсером Лучано Мартіно, відомим в Італії продюсером фільмів «категорії Б». Він доводився братом режисерові Серджо Мартіно. Можливо, якраз тому Едвіж так часто з'являлася у фільмах Серджо. Потім у акторки були стосунки з італійським аристократом та президентом Ferrari Лукою Кордеро ді Монтедземоло, які тривали 18 років. У деяких джерелах повідомляється, що Фенек стала третьою дружиною Монтедземоло.

У Едвіж є син на ім'я Едвін Фенек, 1971 року народження, його батьківство часто було предметом обговорень таблоїдів. Спочатку Фенек в інтерв'ю для тижневика Eva Express приписувала батьківство сина акторові Фабіо Тесті, з яким акторка мала інтимні стосунки протягом трьох років, кажучи, що їй хотілося завести дитину, коли відносини з Тесті вже були зіпсовані.[12] Однак пізніше вона неодноразово заперечувала це батьківство, не бажаючи при цьому розкривати особистість батька.

Едвіж любить проводити час в колі сім'ї і слухати класичну музику. Випускає власну лінію одягу, улюблений дизайнер — Ренато Балестра.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ https://cinedweller.com/celebrity/edwige-fenech/
  4. ↑ https://www.notrecinema.com/communaute/stars/stars.php3?staridx=17573
  5. ↑ Edwige Fenech sarà festeggiata per le sue origini ragusane [Архівовано 12 червня 2022 у Wayback Machine.] ilcentro.it Процитовано 6 червня 2021
  6. ↑ Ricevimento di Edwige Fenech e dei premiati [Архівовано 14 вересня 2017 у Wayback Machine.] radiortm.it Процитовано 6 червня 2021
  7. ↑ а б nocturno.it, ред. (2 marzo 2013). Intervista a Edwige Fenech. Процитовано 12 settembre 2014.
  8. ↑ Lady Europa è la moglie di un industriale di Varallo, pubblicato su Stampa Sera del 21 agosto 1967, n° 196, pag. 5.
  9. ↑ E nella 'gabbia' è stato rinchiuso un uomo oggetto [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.] ricerca.repubblica.it Процитовано 5 червня 2021
  10. ↑ Edwige Fenech ospite d'onore per Tarantino Archiviato trovacinema.repubblica.it Процитовано 5 червня 2021
  11. ↑ Hostel 2, Eli Roth e la sua venerazione per Edwige Fenech [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.] mymovies.it Процитовано 5 червня 2021
  12. ↑ Edwige Fenech [Архівовано 6 червня 2021 у Wayback Machine.] lastampa.it Процитовано 6 червня 2021

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едвіж_Фенек&oldid=41185841