Едгар фон Шпігель фон унд цу Пекельсгайм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едгар фон Шпігель фон унд цу Пекельсгайм
Народився9 жовтня 1885(1885-10-09)[1][2]
Східна Пруссія, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер15 травня 1965(1965-05-15)[1] (79 років)
Бремен, ФРН[1]
Країна Німеччина
Діяльністьсценарист, дипломат, підводник, письменник-документаліст, письменник
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна
ЧленствоСС[2]
Титулбарон
Військове звання Оберфюрер СС
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
IMDbID 2277068

Барон Едгар фон Шпігель фон унд цу Пекельсгайм (нім. Edgar Freiherr von Spiegel von und zu Peckelsheim; 9 жовтня 1885 — 15 травня 1965, Бремен) — німецький офіцер-підводник, дипломат і письменник, капітан-лейтенант кайзерліхмаріне, оберфюрер СС.

Біографія

[ред. | ред. код]

Представник дуже давнього знатного вестфальського роду. 1 квітня 1903 року вступив на флот. З 27 березня 1909 року служив на легкому крейсері «Корморан», з яким брав участь у придушенні Сокехського повстання. Учасник Першої світової війни. З 3 вересня 1914 по 17 березня 1916 року — командир підводного човна SM U-32, з 10 лютого 1917 року — SM U-93. 30 квітня 1917 року Шпігель помітив невеликий британський вітрильник «Приз» в Ла-Манші і вирішив атакувати його палубною гарматою, проте вітрильник виявився кораблем-пасткою. Під час бою Шпігель і 2 члени екіпажу U-93 випали за борт, проте були врятовані екіпажем «Призу», коли їхній човен відступив, і взяті в полон. Всього за час бойових дій потопив 15 кораблів загальною водотоннажністю 38 040 тонн і пошкодив 2 кораблі загальною водотоннажністю 9806 тонн. Незабаром після звільнення з полону 24 листопада 1919 року звільнений у відставку.

Спочатку Шпігель працював в судноплавній галузі. В кінці 1920-х років перейшов в автомобільну промисловість і став генеральним директором німецького філіалу американської фірми Graham-Paige в Берліні. Член НСДАП (партійний квиток №348 182) і СС. Після приходу нацистів до влади вступив на дипломатичну службу. В 1936/37 роках працював в німецькому посольстві в Лондоні, після чого був призначений генеральним консулом в Новому Орлеані. Після початку Другої світової війни Шпігель з підвалу консульства таємно повідомляв по радіо німецьким підводним човнам про торгові кораблі, які прямували з Нового Орлеану в Англію. ФБР провело розслідування щодо звинувачення Шпігеля у шпигунстві та формуванні «п'ятої колони». Після оголошення війни США в грудні 1941 року Шпігель був змушений покинути країну і був призначений консулом в Марселі. В серпні 1944 року перед взяттям міста союзниками покинув Марсель. В листопаді 1944 року зарахований в штаб рейхсфюрера СС.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Військово-морські книги

  • Kriegsbilder aus Ponape. Erlebnisse eines Seeoffiziers im Aufstande auf den Karolinen. Union Deutsche Verlagsgesellschaft, Stuttgart, Berlin, Leipzig 1912.
  • Kriegstagebuch U 202. Verlag August Scherl, Berlin 1916. — найуспішніша книга Шпігеля: було продано 360 000 примірників.
    • U boat 202. The war diary of a german submarine. A. Melrose Ltd., London 1919. — англійське видання, перекладене Баррі Домвілом.
    • Jurnalul de bord al submarinului 202. Regele Carol, Bukarest 1917. — румунське видання.
  • Oberheizer Zenne. Der letzte Mann der Wiesbaden. Nach Mitteilungen des Oberheizers Zenne von Freiherr Spiegel von und zu Peckelsheim. Verlag August Scherl, Berlin 1916. Neuausgabe: Martin Schneider, Casilla Correo, Buenos Aires 1918 (Südamerika-Kriegsausgabe).
  • U-Boot im Fegefeuer. Verlag August Scherl, Berlin 1930. Neuausgabe: Verlag Gerdes, Preetz 1963 (Zusammenfassung von: U-Boot im Fegefeuer und Kriegstagebuch U 202 in einem Band).
  • Meere, Inseln, Menschen. Vom Seekadetten zum U-Boot-Kommandanten. Verlag August Scherl, Berlin 1934. — в НДР книга була внесена в список забороненої літератури.
  • Eine tolle U-Boots-Reise. Verlag Anst. Mager, Donauwörth 1934 (Reihe Jungdeutschland-Bücherei).
  • Meine letzte Fahrt mit U 202. Verlag H. Hilger, Berlin 1935 (Reihe Hilgers Deutsche Jugendbücherei) — в НДР книга була внесена в список забороненої літератури.
  • 45000 Tonnen versenkt. Bertelsmann Verlag, Gütersloh 1937 (mit Zeichnungen von Karl Mühlmeister).

Роман

  • Das Mädchen unter den Drei Bäumen. Ein Südseeroman. Domverlag, Berlin 1931.

Переклади

  • Ritter der Tiefe. Von Lowell Thomas. Übersetzt und bearbeitet von Edgar Freiherr von Spiegel. Deutsche Verlagsgesellschaft, Berlin 1930. Neuausgabe: Wegweiser-Verlag, Auswahlreihe des Volksverbandes der Bücherfreunde, Berlin 1937 (Originaltitel: Raiders of the deep, 1928).
  • Wir jagen deutsche U-Boote, Gütersloh: Bertelsmann, 1937 (Originalausgabe My mystery ships, London 1928, Gordon Campbell VC, Übersetzung durch Edgar Spiegel von und zu Peckelsheim)

Сценарії

  • Morgenrot. UFA, Deutschland 1934. — автор ідеї.
  • Volldampf voraus!. Carl-Froelich-Film, Deutschland 1934.
  • Oberwachtmeister Schwenke. Carl Froelich-Film, Deutschland 1935.

Література

[ред. | ред. код]
  • Jörg Friedrich Vollmer: Imaginäre Schlachtfelder. Kriegsliteratur in der Weimarer Republik – eine literatursoziologische Untersuchung. Dissertation, Freie Universität Berlin 2003 (insbes. Kapitel 5: Die Orthodoxen: Krieg als Abenteuer, S. 88–126)
  • Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Band 4: S. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst, Bearbeiter: Bernd Isphording, Gerhard Keiper, Martin Kröger. Schöningh, Paderborn u. a. 2012, ISBN 978-3-506-71843-3

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #107504774 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едгар_фон_Шпігель_фон_унд_цу_Пекельсгайм&oldid=40518175