Едді Словік
Едвард Дональд Словік | |
---|---|
Edward Donald «Eddie» Slovik | |
Ім'я при народженні | англ. Edward Donald Slovik |
Прізвисько | Едді |
Народження | 18 лютого 1920 м. Детройт, штат Мічиган |
Смерть | 31 січня 1945 (24 роки) село Сант-Марі-о-Мін, Франція вогнепальна рана |
Поховання | Мічиган |
Країна | США |
Рід військ | піхота |
Освіта | Fordson High Schoold |
Роки служби | 1944–1945 |
Звання | рядовий |
Війни / битви | Друга Світова війна |
Інше | розстріляний за дезертирство |
Е́двард До́нальд Сло́вік (англ. Edward Donald «Eddie» Slovik; *18 лютого 1920 — †31 січня 1945) — американський солдат часів Другої світової війни, єдиний військовий США з часів громадянської війни, страчений за дезертирство.
Під час Першої та Другої світових воєн у дезертирстві було звинувачено більш як двадцять одна тисяча солдат США, сорок дев'ять з них було засуджено до смертної кари, однак страчено було лише рядового Словіка. Демонстративна відмова Словіка служити й ризикувати власним життям та страта за це набула розголосу в США й була відображена у кількох фільмах та романах.
Едді Словік народився в польсько-американський родині в місті Детройт, штат Мічиган. Ще підлітком його кілька разів арештовували за дрібні правопорушення; вперше, коли йому було ще дванадцять. Протягом кількох років, між 1932 і 1937, його арештовували за скоєння кількох крадіжок та пограбувань. У жовтні 1937 року його було засуджено до тюремного ув'язнення, але достроково звільнено у вересні 1938. Після чергової крадіжки й аварії автомобіля з двома друзями у стані сп'яніння Словіка знову запроторили до в'язниці в січні 1939 року.
У квітні 1942 Словіка знову звільнили достроково і він нарешті знайшов роботу у місцевій водопровідній компанії в місті Діарборн, Мічиган. Там він зустрів Антуанету Вісневську, з якою одружився 7 листопада 1942 року. Молоде подружжя мешкало з батьками Антуанетти. Кримінальне минуле Словіка призвело до того, що спочатку він був класифікований як непридатний для військової служби (так званий клас «4-F»), але незабаром після першої річниці одруження його класифікацію переглянули й змінили на клас «1-A», як придатного до військової служби. Таким чином Еді був мобілізований до армії США.
24 січня 1944 Едді Словіка було відряджено до бази Волтерс в Техасі для військової служби. У серпні його разом з іншими відіслали до діючої армії у Франції. До Європи Словік прибув 20 серпня, його прикріпили до роти «G» 109-го піхотного полку Армії США.
По дорозі до місця служби під час артилерійського обстрілу Словік та його товариш, рядовий Джон Танкі, ховалися на місцевості й відстали від свого підрозділу. Вранці вони натрапили на підрозділ канадської військової поліції, з яким залишилися наступні шість тижнів. Танкі написав до їхнього полку й пояснив причину їх відсутності перед поверненням до підрозділу 7 жовтня. Ніяких звинувачень проти обох солдат не було висунуто.
Наступного дня, 8 жовтня 1944 року, Едді Словік доповів командирові свого підрозділу, капітанові Ральфу Ґротте, що він «дуже боявся» служити у піхотному підрозділі і попросив перевести його до тилової служби. Едді також повідомив, що втече, якщо його знову призначать до піхотного підрозділу, і питав, чи це буде вважатися дезертирством. Капітан Ґротте підтвердив, що він буде звинувачений у дезертирстві, відмовив у проханні про переведення і відправив Едді назад до піхотного взводу.
9 жовтня рядовий Словік здався військовій поліції і зробив заяву, що «втече», якщо його знову відправлять на фронт. Під час допиту підполковником Росом Генбестом йому було запропоновано розірвати заяву й таким чином уникнути звинувачень. Від цієї пропозиції Словік відмовився й написав ще одного листа, у якому зазначав, що розумів свої дії й усвідомлював наслідки такого кроку.
Таким чином, Словіка було арештовано й запроторено до дивізійної військової тюрми. Дивізійний суддя, підполковник Генрі Саммер, знову запропонував Словікові можливість повернутися до свого підрозділу — у такому випадку звинувачення проти нього були б знято. Він також запропонував йому перейти до іншого піхотного полку. Словік відхилив ці пропозиції, заявивши: «Я вже все вирішив. Відправляйте мене до військово-польового суду».
Очікувалося, що 28-ма дивізія мала розпочинати наступ і зазнати великих втрат. Це призвело до того, що деякі солдати воліли сидіти у військовій в'язниці, ніж загинути в бою, і за таких обставин кількість дезертирств та інших злочинів в армії США значно зростала.
Едді Словіка було звинувачено в дезертирстві, у намаганні уникати ризику військової служби і відправлено до військового трибуналу 11 листопада 1944 року. Під час розгляду справи військовий прокурор, капітан Джон Ґрін, представив свідків, яким Словік зізнався у своєму намірі «втекти». Через адвоката захисту, капітана Едварда Вудза, Словік заявив, що відмовляється від свідчень на свій захист. Рішенням дев'яти членів суду Словіка було визнано винним й засуджено до смертної кари. Вирок суду розглядався й щоразу схвалювався дивізійними командирами різних інстанцій.
9 грудня 1944 року Словік написав листа Верховному головнокомандувачеві союзних військ генералу Двайту Ейзенхауеру з проханням про помилування. На той час дезертирство в армії США ставало дедалі більшою проблемою й Ейзенхауер відмовив у помилуванні, підтвердив вирок суду й призначену дату виконання вироку — 23 грудня 1944 року.
Едді Словіка було розстріляно 31 січня 1945 року о 10:04 ранку біля французького села Сант-Марі-о-Мін. На той час йому було двадцять чотири роки.
Словіка поховали разом з іншими американськими солдатами, страченими за різні злочини, такі як убивство й зґвалтування. На їх чорних надгробках проставили номери замість імен, щоб встановити ім'я похованого було неможливо. 1987 року, через сорок два роки після страти, тіло Словіка було перепоховане у Детройті, поруч із могилою його дружини Антуанетти, яка померла 1979. Його дружина та інші неодноразово подавали прохання про реабілітацію Едді Словіка, але їм щоразу відмовляли.
Демонстративна відмова Словіка жертвувати власним життям стала гучною справою у США і знайшла своє втілення 1954 року в романі американського письменника Вільяма Бредфорда Гуї. На основі цієї книги 1974 року було знято кінофільм Страта рядового Словіка (англ. The Execution of Private Slovik), де в головній ролі знявся Мартін Шин.
Розстріл Словіка також зображений у фільмі Переможці (англ. The Victors). Ця справа була згадана у декількох інших американських романах та п'єсах.
- The Execution of Private Slovik на сайті IMDb (англ.)
- Страта рядового Словіка репортаж в газеті «Детройт Ньюз». (англ.)