Перейти до вмісту

Едмонтонська єпархія УГКЦ

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едмонтонська єпархія

Собор св. Йосафата в Едмонтоні

Основна інформація
Країна Канада Канада
Митрополія Вінніпезька митрополія
Епархіяльне управління Едмонтон
Заснована 3 листопада 1957
Катедральний храм Собор св. Йосафата
Сан правлячого архієрея єпископ
Сайт www.edmontoneparchy.com
Єпископ
Правлячий архієрей Давид (Мотюк)
з 25 січня 2007

Едмонтонська єпархія (англ. Ukrainian Catholic Eparchy of Edmonton) — єпархія Української греко-католицької церкви, заснована 3 листопада 1957, яка входить до складу Вінніпезької митрополії. З 25 січня 2007 єпарх — Давид Мотюк. Юрисдикція єпархії поширюється на всю провінцію Альберта.

Перший Собор

[ред. | ред. код]

Перший Собор Едмонтонської єпархії відбувся з 30 по 31 березня 2001 в Культурному центрі парохії св. Василія в Едмонтоні: його скликав і очолив єпископ едмонтонський Лаврентій Гуцуляк. Тип собору — єпархіальний. Напередодні Собору єпископ та клір обмірковували зібрання духовенства та представників парафій із ціллю обговорення спільних питань у зв'язку з розвитком керівництва Едмонтонською єпархією в майбутньому. Постановлено, що Єпархіальний Собор Едмонтонської відбудеться в кінці березня у великопосному часі.

У Соборі брали участь 24 членів духовенства та 190 делегатів з парафій для продискутування спільних справ і турбот. Учасники поділилися своїми парафіяльним, родинним та особистим досвідом. Присутні на соборі були владика Михаїл Гринчишин, Марія Войціховська — секретар єпископа Лаврентія, та інші.

Рішення Собору

[ред. | ред. код]

На Соборі винесено такі рішення:

  • ефективна катехизація дітей у навчанні основ віри;
  • формування бачення молодого покоління Церкви, готової на відповідь викликам сучасного світу в моральних та родинних площинах: у медичній етиці, у проблемах шлюбів та розлучень, особистих стосунків, зловживання наркотиками;
  • велике бажання поглибити знання про рідну Церкву: її історію, літургію, богослов'я, духовність, традиції, закони та правопорядок;
  • бажання краще пізнати віру й традиції, рівнозначних кращому пізнанню самих себе.

Учасники Собору виявили бажання стати активнішими у повсякденному житті, як на парафіяльному, так і на єпархіальному рівнях. Висловлено велику турботу про священиків, дияконів та сестер, які обслуговують вірних, включно з їх успішністю в царині покликань. Церковний спів також уважався важливою справою: особливо необхідність вишколу дяків та покращення хорового й загальнопарафіяльного співу.

Основні проблеми

[ред. | ред. код]

Соборі зосередився на чотирьох основних проблемах: розлучення і руйнування сім'ї, аборт, алкоголізм та хабарництво. Згадані негативні явища притаманні не лише Україні: папські документи надають важливі духовні настанови щодо цих питань в останньому апостольському листі «На початку нового тисячоліття». Запропоновано теми для обговорення делегатами Едмонтонського Собору: святість, молитва, недільна Євхаристія, Тайна Покаяння, першість Благодаті, служіння й проповідування Божого Слова.

Прямий наслідок Собору — перший крок у єднанні: пожвавлено діалог з іншими на духовні теми, а також стосовно парафіяльних тем поза духовністю; дав краще розуміння віри та візантійського обряду.

Список єпархів[1]

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 350–351.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллінн), Молдові (Кишинів), Австрії, Параґваї, Венесуелі, Португалії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані, Об’єднаних Арабських Еміратах, Південно-Африканській Республіці (Кейптаун) та Росії.