Перейти до вмісту

Едмунд Феттінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Едмунд Феттінг)
Едмунд Феттінґ
пол. Edmund Fetting
Едмунд Феттінґ. Початок 1960-х років.
Основна інформація
Дата народження10 листопада 1927(1927-11-10)
Місце народженняВаршава
Дата смерті30 січня 2001(2001-01-30) (73 роки)
Місце смертіВаршава
ПохованняПовонзківський цвинтар
Роки активностіз 1949
ГромадянствоПольща Польща
Національністьполяк
Професіяспівак, актор
Співацький голосбас
Інструментифортепіано, акордеон
Мовапольська
ПсевдонімиДудек, Мундек
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі
Могила Едмунда Фетінґа і його матері на Повонзківському цвинтарі.

Е́дмунд А́нджей Фе́ттінґ (пол. Edmund Andrzej Fetting; * 10 листопада 1927(19271110), Варшава — † 30 січня 2001, Варшава) — польський співак і актор.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Едмунд Феттінґ народився у Варшаві[1], в сім'ї Едмунда Теодора та Стефанії (до шлюбу Казімірської) Феттінґів[2]. Родина мешкала у віллі в Мокотові[3], а під час німецької окупації переховувалася в Баранові, в парафії костелу святого Юзефа, де парохом був материн брат — Ян Казімірський. Там Едмунд разом із друзями організував любительський театр. Він захоплювався джазом[3] і завдяки братові-піаністу навчився грати на фортепіано й акордеоні. У 1947-му став співзасновником джазового гурту «Марабут» і керував ним до 1948-го. Зокрема, гурт виступив у варшавському осередку Молодіжної християнської спілки «Польща YMCA» (Young Men's Christian Association). На початку 1950-х Феттінґ брав активну участь у діяльності нелегального джазового клубу «Рудий кіт». Під час одного зі своїх виступів він познайомився з Аґнешкою Осецькою[4].

Феттінґ вступив до Варшавської державної школи красних мистецтв, а 1949 року його відрахували з цього вишу — нібито за брак таланту[2]. Александер Зельверович, тодішній ректор, сказав йому: «Ви не годитеся для театру, бо надто вже сумні»[2]. Однак 1951 року Феттінґ склав екстерном акторський іспит у Варшавській державній театральній школі[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Едмунд Феттінґ дебютував 4 листопада 1949 року в п'єсі Якова Компанійцева «Цього вечора прийде приятель», поставленій в Опольському театрі імені Яна Кохановського. Був актором цього театру (1949—1952), Каліського театру імені Войцеха Богуславського (1952—1953), Лодзького театру імені Стефана Ярача (1953—1956) і Лодзького нового театру (1956—1957). Значним успіхом у його кар'єрі стала робота в Гданському театрі «Вибжеже» (1957—1960), де тоді працювали режисери Зиґмунт Гюбнер, Єжи Ґолінський і Анджей Вайда. Зокрема, Феттінґ зіграв ролі Раскольникова в інсценізації «Злочину і кари» Федора Достоєвського, Джонні Поупа в «Капелюсі, повному дощу» Майкла Вінченто Ґаццо[5] та Гамлета в однойменній п'єсі Вільяма Шекспіра.

У 1960—1966 роках він працював у Варшавському драматичному театрі, на той час одній із провідних столичних сцен, зігравши ролі в п'єсах, зокрема, Славомира Мрожека, Фрідріха Дюрренматта й Артура Міллера. Феттінґ залишався пов'язаним із Варшавою до кінця свого життя, послідовно виступаючи в театрі «Атенеум» (1966—1974), у театрі «Повшехни» (1974—1982), у театрі «На волі» (1982—1986) та в Новому театрі (1987—1988). Виступав також як гість на сценах Сучасного театру, Театру різноманітностей і Театру «Комедія». З цього періоду походять ролі Петерса в «Німцях» Леона Кручковського, графа Генрика в «Небожественній комедії» Зиґмунта Красінського, Фридерика Шопена в комедії «Літо в Ноані» Ярослава Івашкевича, пастора Мандерса в «Упирях», доктора Ранка в «Ляльковому домі» Генріка Ібсена і Порфирія у «Злочині і карі» за Федором Достоєвським.

Також Феттінґ брав участь у виставах Театру телебачення. Виконав, зокрема, ролі в таких виставах: «Вовки вночі» Тадеуша Ріттнера (Морвич), «Жайворонок» Жана Ануя (інквізитор), «Честь і слава» Ярослава Івашкевича (Едґар Шиллер), «Одруження Фігаро» П'єра Бомарше (граф Альмавіва), «Граємо п'єсу Стріндберга» Фрідріха Дюрренматта (Курт). У 1960-х і 1970-х роках він також виступав у популярному телевізійному Театрі сенсацій («Кобра»).

Едмунд Феттінґ знявся в десятках фільмів. Найважливіші його ролі — це Юзефа Галлера у «Смерті президента» Єжи Кавалеровича, лейтенанта Каплінського у «Злочинцеві й панні» Януша Насфетера та головна титульна роль у фільмі «Локіс. Рукопис професора Віттембаха» Януша Маєвського. З телевізійних серіалів варто відзначити його ролі у «Великому коханні Бальзака», «Чорних хмарах», «Королеві Боні» та «Над Німаном»[6].

Феттінґ був виконавцем популярних пісень у кінофільмах, зокрема «Балади про танкістів» і «Перед нами Одра» в телесеріалі «Чотири танкісти і пес». Слова пісні написала Аґнешка Осецька, музику — Адам Валацінський. Спеціально для Едмунда Феттінґа створено пісню «Поки прийде день» із фільму «Закон і кулак» (слова Аґнешки Осецької, музика Кшиштофа Комеди).

У 1960-х роках він вів радіопрограму «Радіостудія пісні». Охоче виконував балади Булата Окуджави, пісні Шарля Азнавура та Курта Вайля. Мав теплий, глибокий голос і відзначався не тільки співочим талантом, а й спокоєм, виваженістю та особистою культурою.

У 1990-х роках Феттінґ обмежив свою роботу в кіно через хворобу серця.

Помер у Варшаві. Похований на цвинтарі «Повонзки» (ділянка 74-І-28).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Феттінґ був геєм. Жив у неофіційних стосунках з молодим танцівником, який згодом покинув партнера й виїхав за кордон[2][3].

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • Zaduszki / Поминальний день — Міхал (1961)
  • Daleka jest droga / Довга ця дорога — офіцер (1963)
  • Zbrodniarz i panna / Злочинець і панна — лейтенант міліції Каплінський (1963)
  • Życie raz jeszcze / Ще раз життя — редактор Ридз (1964)
  • Głos ma prokurator / Слово має прокурор — прокурор Анджей Табор (1965)
  • Katastrofa / Катастрофа — Ровицький (1965)
  • Lenin w Polsce / Ленін у Польщі — Якуб Ганецький (1965)
  • Popioły / Попіл — австрійський чиновник у маєтку Ольбромських (1965)
  • Piękny był pogrzeb, ludzie płakali / Гарний був похорон, люди плакали — Едвард Войтасик (1967)
  • Bariery dźwięku / Звукові бар'єри — репортер (1968)
  • Stawka większa niż życie / Ставка більша, ніж життя, 4 серія: «Cafe Rose» — Христопуліс (1968)
  • Ostatni świadek / Останній свідок — Клаус Ґольц (1969)
  • Znicz olimpijski / Олімпійський факел — начальник гестапо в Закопаному (1969)
  • Doktor Ewa / Доктор Ева, 3 серія серіалу: Prawo do życia / Право на життя; 7 серія: Stawka o życie /На кону життя — директор лікарні Мікульський (1970)
  • Lokis. Rękopis profesora Wittembacha / Локіс. Рукопис професора Віттембаха — пастор Віттембах (1970)
  • Pogoń za Adamem / Погоня за Адамом — кінокритик Бювен (1970)
  • Brylanty pani Zuzy / Діаманти пані Зузи — ватажок банди Кшиштоф (1971)
  • Jak daleko stąd, jak blisko / Як далеко звідси, як близько — Шимон (1971)
  • Подорож за одну усмішку, 7 серія в серіалі: Pożegnanie z Dudusiem / Прощання з Дудусем — професор Омельський (1971, також у повнометражній версії, 1972)
  • Diabelskie eliksiry / Диявольські еліксири (оригінал Die Elixiere des Teufels, виробництво — Чехословаччина й НДР) — суддя (1972)
  • Czarne chmury / Чорні хмари, телесеріал — маркграф Кароль фон Ансбах (1973)
  • Śledztwo / Слідство — інспектор Шеппард (1973)
  • W pustyni i w puszczy, / В пустелі і в пущі, 1 серія: Porwanie / Викрадення; 4 серія: Smain / Смейн — батько Нел, Джордж Роулінсон (1973, також у версії повнометражного фільму)
  • Wielka miłość Balzaka / Велике кохання Бальзака, 3 серія: Contessa / Графиня; 4 серія: Komedia ludzka / Людська комедія — принц Альфред Шенбурн (1973)
  • Zazdrość i medycyna / Ревнощі і медицина — лікар Віллі фон Фукс (1973)
  • Gniazdo / Гніздо — Кристіян, син Болеслава Жорстокого (1974)
  • Ile jest życia / Скільки там життя, 5 серія: Kiepskie szczęście / Лихий талан — офіцер органів безпеки (1974)
  • Najważniejszy dzień życia / Найважливіший день життя, 1 частина циклу Uszczelka / Прокладка — генеральний директор" (1974)
  • Zaczarowane podwórko / Зачароване подвір'ячко — Жан-П'єр Бланшар (1974)
  • 07 zgłoś się / Зголисися на номер 07, 1 серія: Major opóźnia akcję / Майор затримує дію — інженер (1976)
  • Daleko od szosy / Далеко від шосе, 6 серія: Egzamin / Екзамен — директор у міністерстві (1976)
  • Wergili / Вергілій — священник (1976)
  • Pasja / Пристрасть — аудитор Зайончковський (1977)
  • Sprawa Gorgonowej / Справа Горгонової — інспектор Пьонткевич (1977)
  • Śmierć prezydenta / Смерть президента — ​​Юзеф Галлер (1977)
  • Tańczący jastrząb / Яструб, що танцює — представник міністерства (1977)
  • Somosierra. 1808 / Сомосьєрра. 1808 — Войцех Коссак (1978)
  • Test pilota Pirxa / Випробування пілота Піркса — обвинувач у трибуналі (1978)
  • Życie na gorąco / Гаряче життя, 1 серія: Budapeszt / Будапешт — Отто Ільдманн (1978)
  • Ojciec królowej / Батько королеви — граф Зеровський, австрійський посол (1979)
  • Droga daleka przed nami / Перед нами далека дорога — батько (1979)
  • Dzień Wisł / День Вісли — професор (1980)
  • Głosy / Голоси — доктор Меллер (1980)
  • Królowa Bona / Королева Бона, телесеріал — Принц Прусський, Альбрехт Гогенцоллерн (1980)
  • Polonia Restituta — британський прем'єр-міністр Дейвід Ллойд Джордж (1980)
  • Dzień czwarty / День четвертий — лікар (1984)
  • Lato leśnych ludzi / Літо лісових людей, 5 серія телесеріалу: Legenda / Легенда — тихотемний (1984)
  • Nad Niemnem / Над Німаном — Дажецький, шурин Бенедикта Корчинського (1987, також у телесеріалі)
  • Akwen Eldorado / Аквен Ельдорадо — ватажок банди браконьєрів (1988)
  • Mistrz i Małgorzata / Майстер і Маргарита, 2 серія телесеріалу: Mistrz / Майстер — професор Олександр Стравінський (1988)
  • Gdańsk 39 / Гданськ, 39 — радник Тадеуш Перковський (1989)

Польський дубляж

[ред. | ред. код]
  • Jeszcze bardziej zgryźliwi tetrycy / Старі бурчуни — Макс Ґольдман (1995)
  • Королева Єлизавета (оригінал: Elizabeth R) — Кранмер (1971)

Ушанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У 2013—2018 роках в Баранові відбувався щорічний фестиваль на честь Едмунда Феттінґа[7].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Kto jest kim w Polsce. Informator biograficzny. Edycja 2. Warszawa: Wydawnictwo Interpress, 1989, s. 274. ISBN 9788322324912. 

Зовнішні зв'язки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Edmund Fetting (англ.). Rotten Tomatoes. Процитовано 24 грудня 2021.
  2. ↑ а б в г д Paweł Tomczyk (30 січня 2021). 20 lat temu zmarł Edmund Fetting. Aktor, wykonawca ballady „Nim wstanie dzień” (пол.). Polska Agencja Prasowa. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  3. ↑ а б в Agnieszka Niemojewska (10 листопада 2020). Niepowtarzalny głos Edmunda Fettinga (пол.). gazeta «Rzeczpospolita». Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  4. ↑ Damian Tomczyk. «Mundek — jazzowy elegant» — kilka słów o Festiwalu Fettinga. Сайт jazzsoul.pl. 13.11.2015
  5. ↑ «Edmund Fetting». Encyklopedia teatru polskiego
  6. ↑ Edmund Fetting Filmography (англ.). AllMovie. Процитовано 4 червня 2021.
  7. ↑ Fetting Festiwal
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едмунд_Феттінґ&oldid=43067681