Перейти до вмісту

Едм-Франсуа Жомар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едм-Франсуа Жомар
фр. Edme François Jomard
Народився17 листопада 1777(1777-11-17)[1][2][…]
Версаль[4][3]
Помер23 вересня 1862(1862-09-23)[5][2][…] (84 роки)
Париж[4][3]
ПохованняПер-Лашез[6][7] і Grave of Jomardd
Країна Франція
Діяльністьархеолог, антрополог, єгиптолог, географ, інженер, мандрівник-дослідник, бібліотекар, картограф
Alma materПолітехнічна школа
Коллеж Чотирьох Націй
Національна школа мостів та доріг
Галузькартографія
ЗакладНаціональна бібліотека Франції
ЧленствоАкадемія надписів та красного письменства (1862)[8]
Прусська академія наук
Французьке географічне товариство
Американське антикварне товариство
Туринська академія наук[3]
Нагороди
командор ордена Почесного легіону Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки
CMNS: Едм-Франсуа Жомар у Вікісховищі

Едм-Франсуа Жомар (фр. Edme-François Jomard; 22 листопада 1777, Версаль — 22 вересня 1862, Париж) — французький інженер, геолог і картограф. Освіту здобув у Колежі Мазаріні, Національній школі мостів та доріг та у Політехнічній школі в Парижі. 16 березня 1798 року увійшов до складу Комісії з наук і мистецтв (Commission des Sciences et des Arts) для участі в Єгипетському поході Наполеона Бонапарта (1798—1801).

Більшість свого життя Жомар присвятив вивченню Єгипту. У Каїрі став членом створеного Наполеоном «Інституту Єгипту», спільно з географом Жаком-Антуаном Бертром склав докладний план міста. Виміряв висоту Великої піраміди в Гізі. 1803 року після повернення до Парижа брав участь у роботі зі складання «Опису Єгипту» (Description de L'Égypte) — грандіозної колективної праці в десяти томах тексту і тринадцяти томах гравірованих листів (1802). Перевидання 1810 та 1826 років включають 24 томи. У створенні цієї праці, окрім Жомара, брало участь сто п'ятдесят вчених та дві тисячі художників, граверів, включаючи знаменитого барона Домініка Віван-Денона.

Жомар досліджував геодезичне походження давньогрецьких заходів довжини та перетворив їх на нову метричну систему. 1830 року він одним із перших створив систему класифікації артефактів в етнографії та археології. Жомар склав каталог замальованих ним під час експедиції ієрогліфів і пізніше навіть претендував на авторство праці Шампольйона з їхньої розшифровки у 1821—1824 роках. З 1818 року Жомар був членом Академія написів та красного письменства. У 1821 став співзасновником, а в 1848 президентом Національного географічного товариства (Société de Géographie). В 1828 створив відділ карт і планів Королівської бібліотеки (Bibliothèque royale), а в 1838 її директором. В 1838 став офіцером ордена Почесного легіону. Похований на цвинтарі Пер-Лашез[9]. 1882 року в Парижі Географічним товариством було засновано «Премію Жомар». Вулиця в 19 окрузі Парижа носить його ім'я.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • 1817: Записка про метричну систему древніх єгиптян, що містить дослідження їх геометричних знань і вимірювань інших народів давнини
  • 1830: Зібрання спостережень і спогадів про стародавній і сучасний Єгипет, або Історичний і мальовничий опис кількох головних пам'яток цього регіону: У шести томах principaux monumens de cette contrée, 6 vol.).
«Подорож через Центральну Африку до Тімбукту та через Велику Пустелю, у Марокко…. (Voyage à travers à Temboctou et à Jenné dans l'Afrique Centrale…»).
  • 1839: Географічні та історичні етюди про Аравію, що супроводжуються поїздкою Мухаммеда-Алі до Фазокля, зі спостереженнями за станом справ в Аравії та Єгипті avec des observations sur l'état des affaires en Arabie et en Égypte).
  • 1858: Нотатки про арабський календар до ісламізму і про народження і вік пророка Мухаммеда.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в г д www.accademiadellescienze.it
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117175048 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 203.
  7. ↑ Jouin H. La sculpture dans les cimetières de Paris // Nouvelles archives de l’art français — 1897. — Vol. 3e série, tome 13. — P. 233. — ISSN 0994-8066; 2419-2465
  8. ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  9. ↑ Bauer, P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise, Mémoire et Documents, 2006, 867 p. (ISBN 978-2-914611-48-0), p. 436
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Едм-Франсуа_Жомар