Едуард Кюннеке
| Едуард Кюннеке | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 27 січня 1885[1][2][…] |
| Місце народження | Еммеріх-ам-Райн, Німецька імперія[1] |
| Дата смерті | 27 жовтня 1953[1][2][…] (68 років) |
| Місце смерті | Західний Берлін, Німеччина[1] |
| Поховання | Цвинтар Геерштрассеd[4] |
| Громадянство |  Німеччина |
| Професії | композитор, кінокомпозитор |
| Вчителі | Макс Брух |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | оперета і опера |
| Magnum opus | The Cousin from Nowhere (operetta)d |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Діти | Евелін Кюннеке |
| Автограф |  |
| eduard-kuenneke.de | |
 Файли у Вікісховищі | |
Едуард Кюннеке (нім. Eduard Künneke; 27 січня 1885, Еммеріх-ам-Райн — 27 жовтня 1953, Берлін) — німецький композитор, дирижёр, пианист, автор популярних оперет і опер, музики до кінофільмів, вчений-гуманітарій.
Народився в місті Еммеріх. Навчався музиці в Берліні у Макса Бруха. Потім працював хормейстером у різних музичних театрах Берліна. Після успіху опери «Robins Ende» (1909) Кюннеке стає відомий і як композитор. Тільки в Німеччині ця опера ставилася в 38 театрах.
1921 року Едуардом була написана перша оперета. Вже в наступному році з'являється краща з його оперет, «Кузен нізвідки» (Der Vetter aus Dingsda). Її вишукані барвисті мелодії облітають всю Європу; вони популярні в Німеччині досі.
Кюннеке був одружений з оперною співачкою Катаріною Гарден (Katarina Garden), уродженою Крапоткін (Krapotkin). У них народилася дочка Евелін (1921—2001), яка стала популярною співачкою, актрисою і танцівницею.
1926 року вийшла у світ ще одна прославлена оперета, «Леді Гамільтон».
Кюннеке співпрацював з Максом Райнгардтом (написав музику до його постановки «Фауста» Гете). Як диригента керував виконанням опер та іншої музичної класики. Сам Кюннеке своєю головною справою життя вважав дослідження в галузі гуманітарних наук. Університет Марбурга присвоїв йому почесний докторський ступінь за переклад «Беовульфа».
Після приходу до влади нацистів він 1 травня 1933 року став членом НСДАП (член № 2633895)[5]
У 1949—1965 роках компанія Westdeutscher Rundfunk випускала колекцію альбомів (пластинок) з оперетами Кюннеке.
Едуард Кюннеке помер після тривалої хвороби 27 жовтня 1953 року в західноберлінській клініці Гекесхорн від серцевої недостатності[6]. Його могила знаходиться на державному кладовищі Геерштрассе в Берлін-Вестенді (місце II-W7-71). Він похований там поруч зі своєю дружиною Катаріною та дочкою Евелін[7].
- «Кінець Робіна» (Robins Ende), 1909
- «Чирвовий туз» (Coeur As), 1913
- «Надя» (Nadja), 1931
- «Вальтер фон дер Фогельвейде» (Walther von der Vogelweide), 1945
- «Село без дзвонів» (Das Dorf Ohne Glocke), 1919, зингшпіль
- «Коли прокинеться любов» (Wenn Liebe erwacht), 1920
- «Кузен нізвідки» (Der Vetter aus Dingsda), 1921
- «Die Ehe im Kreise», 1921
- «Закохані» (Verliebte Leute), 1922
- «Леді Гамільтон» (Lady Hamilton), 1926
- «Тенор герцогині» (Der Tenor der Herzogin), 1930
- «Щасливої дороги» (Glückliche Reise, 1932
- «Лізелотта» (Liselott), 1932
- «Die lockende Flamme», 1933
- «Велика грішниця» (Die große Sünderin), 1935
- «Чарівниця Лола» (Zauberin Lola), 1937, зингшпіль
- «Весілля в Самарканді» (Hochzeit in Samarkand), 1938
- «Країна мрій» (Traumland), 1941
- «Весілля з Ерікою» (Hochzeit mit Erika), 1949
- «Пустотливі роки» (Flegeljahre), три п'єси для оркестру за однойменним романом Жана Поля, тв. 9.
- «Танцювальна сюїта» (Tänzerische Suite), кончерто гроссо в п'яти частинах для джазового ансамблю та великого оркестру, тв. 26 (1929).
- Концерт для фортепіано з оркестром № 1 ля-бемоль мажор, тв. 36 (опублікований у 1935 році у версії для двох фортепіано)
- Список фільмів з музикою Кюннеке [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Записані кілька оперет Кюннеке. Також перевидано кілька німих фільмів з його музикою.
- Концерт для фортепіано з оркестром:
- Tiny Wirtz, Rundfunkorchester des Südwestfunks, диригент Włodzimierz Kamirski (запис 1982). — Koch Schwann CD 3-1372-2 (1997).
- Ернст Август Квелле[de], Філармонійний оркестр Північнонімецького радіо, диригент Рето Пароларі[de] (радіозапис).
- Ернст Август Квелле, Мюнхенський філармонійний оркестр, диригент Гайнц Гессе[de] (радіозапис).
- Viola Karl: Eduard Künneke [1885–1953]. Komponistenportrait und Werkverzeichnis. Ries und Erler, Berlin 1995, ISBN 3-87676-000-3
- Otto Schneidereit: Eduard Künneke, der Komponist aus Dingsda. Henschel, Berlin 1978
- Anton Würz. Künneke, Eduard. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1982, Band 13, S. 223 f. (Digitalisat).
- Sabine Müller: "Eduard Künneke: Leben und Werk" (Diss.). Verlag Emmericher Geschichtsverein e.V. 2018
- Ярон Г. М. О любимом жанре. — М.: Искусство, 1960.
- Владимирская А. Звездные часы оперетты. — Л., 1975.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118567713 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ https://www.berlin.de/ba-charlottenburg-wilmersdorf/ueber-den-bezirk/freiflaechen/friedhoefe/artikel.175680.php
- ↑ Fred K. Prieberg: Handbuch Deutsche Musiker 1933—1945, CD-Rom-Lexikon, Kiel 2004, S. 4.027.
- ↑ Eduard Künneke gestorben. [Архівовано 17 листопада 2021 у Wayback Machine.] In: Hamburger Abendblatt[de]. Mittwoch, 28. Oktober 1953. S. 10. Abgerufen am 20. Oktober 1953.
- ↑ Hans-Jürgen Mende[de]: Lexikon Berliner Begräbnisstätten. Pharus-Plan, Berlin 2018, ISBN 978-3-86514-206-1. S. 490.
- Едуард Кюннеке на сайті IMDb (англ.)
- Творчість Кюннеке(нім.)
