Едуард Меріке
| Едуард Меріке | ||||
|---|---|---|---|---|
нім. Eduard Mörike  | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | нім. Eduard Friedrich Mörike | |||
| Народився | 8 вересня 1804[1][2][…] Людвігсбург, Oberamt Ludwigsburgd, Герцогство Вюртемберг, Священна Римська імперія[2][4][5] | |||
| Помер | 4 червня 1875[2][1][…] (70 років) Штутгарт[2][4] | |||
| Поховання | Празький цвинтар Штутгартаd[6] | |||
| Країна |  Вюртемберзьке королівство | |||
| Діяльність | поет, письменник, перекладач, парох, викладач університету, рисувальник, оповідач, лютеранський пастор | |||
| Alma mater | Eberhard-Ludwigs-Gymnasiumd, Тюбінгенська богословська семінарія (1826) і Evangelical Seminaries of Maulbronn and Blaubeurend | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Magnum opus | Q19193784? і Q1951309? | |||
| Конфесія | лютеранство | |||
| Батько | Carl Friedrich Möriked | |||
| Мати | Charlotte Möriked | |||
| Брати, сестри | August Möriked | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди |   | |||
|
| ||||
 Едуард Меріке у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Едуард Меріке (нім. Eduard Mörike) — німецький поет, прозаїк, перекладач.
Батько був лікарем, мати — дочкою пастора. Батько помер в 1817 році. Едуард навчався в латинській школі в Людвігсбурзі, потім в семінарії в Бад-Урах, закінчив богословський факультет Тюбінгенського університету. Другом його студентських років був рано померлий поет Вільгельм Вайблінгер, який представив Меріке вже хворому Гельдерліну. Історія цього знайомства описана Германом Гессе в оповіданні «У Перселлевском садовому будиночку».
З 1826 Меріке служив помічником пастора в різних парафіях Баден-Вюртемберга, в 1834 році отримав нарешті пасторське місце в Клеверзульцбахе під Вайнсбергом. У 1851 році за станом здоров'я (він відрізнявся хворобливістю і схильністю до іпохондрії) вийшов у відставку, став викладати німецьку літературу в школі для дівчаток в Штутгарті, в 1866 році вийшов у відставку і тут.
Належав до так званої швабської школи німецьких романтиків (Л. Уланд, В. Гауф та ін.) На багато з його віршів, які відрізняються рідкісною навіть для романтиків мелодійністю, написані пісні. Відома також його проза: роман «Художник Нольте» (1832), повість «Моцарт на шляху до Праги» (1856). Переклав Гомерівські гімни, вірші Анакреонта, Феокріта та інших грецьких поетів.
Вірші Меріке були покладені на музику Р. Шуманом, І. Брамсом, Г. Вольфом, Х. Пфіцнером, М. Регера, Робертом Францом та ін. До образу придуманої Меріке в «Художника Нольтене» райської землі Орплід не раз звертався Хосе Лесама Ліма.
Українською мовою Василієм Стусом була перекладена повість "Моцарт на шляху до Праги"[7].
- Сторінка на people.su. [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Рубинова Е. Я. Мёрике // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 4. — С. 776.
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118583107 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ ZKM Center for Art and Media Karlsruhe — 1997.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Василь Стус. Критика. Особливості творчості В. Стуса. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
- Народились 8 вересня
- Народились 1804
- Уродженці Людвігсбурга
- Померли 4 червня
- Померли 1875
- Померли в Штутгарті
- Поховані на Празькому цвинтарі Штутгарта
- Кавалери Баварського ордена Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
- Нагороджені орденом Фрідріха (Вюртемберг)
- Німецькі поети
- Німецькі письменники
- Німецькі монархісти
- Німецькі лютеранські пастори
- Письменники XIX століття
- Люди на марках