Едуард фон Сімсон
Едуард фон Сімсон нім. Eduard von Simson[1][2] ![]() | |
![]() | |
Ім'я при народженні: |
нім. Martin Eduard Sigismund Simson[1][2][3] ![]() |
---|---|
Народження: |
10 листопада 1810[1][4][…] ![]() Кенігсберг, Прусське королівство[2][3] ![]() |
Смерть: |
2 травня 1899[4][5][…] (88 років) ![]() Берлін, Німецька імперія[2][3] ![]() |
Поховання: |
Третій цвинтар Єрусалимської і Нової церковd[5] ![]() |
Країна: |
![]() ![]() |
Релігія: |
лютеранство[3] ![]() |
Освіта: |
Боннський університет, Кенігсберзький університет[3], Університет Фрідріха-Вільгельма[d] і Collegium Fridericianumd (березень 1826)[3] ![]() |
Ступінь: | доктор права[3] (1829) |
Батько: |
Zacharias Jakob Simsond[2][3] ![]() |
Діти: |
August von Simsond[2] і Bernhard von Simsond[2] ![]() |
Автограф: | |
Нагороди: | |
Мартін Едуард фон Сімсон (нім. Martin Eduard Sigismund von Simson; 10 листопада 1810, Кенігсберг — 2 травня 1899, Кройцберг) — німецький політичний діяч і юрист.
Мартін Едуард фон Сімсон народився 10 листопада 1810 року в місті Кенігсберзі в заможній єврейській родині.
У 1835 році був призначений професором римського права і суддею при Кенігсберському трибуналі.
У 1848 році Сімсон був обраний від Кенігсберга у франкфуртський парламент, а через кілька місяців — обійняв місце президента Франкфуртських національних зборів. Як президент франкфуртського парламенту, Сімсон першим підписав своє ім'я під Конституцією німецького народу, a потім він перебував разом з Габріелем Риссером[7] на чолі депутації, яка запропонувала Фрідріху-Вільгельму IV імператорську корону.
В значній мірі конституція 1848 року була справою рук Симсона, несучи на собі відбиток його особистості. Після відмови короля від запропонованої йому корони Сімсон пішов з національного зборів.
У 1849 році Сімсон був обраний в прусський ландтаг. У 1860—1861 роках Сімсон був головою прусської палати депутатів, a в 1867 році північно-німецького парламенту і як його голова в 1871 році подарував Вільгельму імператорську корону.
З 1871 по 1874 роки Сімсон був головою рейхстагу.
У 1869 році канцлер Бісмарк надав йому пост президента заснованого тоді касаційного суду у Франкфурті-на-Одері. З підставою Імперського верховного та Дисциплінарного судів в Лейпцизі в 1879 році Сімсон став їх першим президентом, займаючи цей пост протягом 12 років, аж до виходу на пенсію.
- «Geschichte des Königsbergers Obertribunals». — Сер.: Когут, «Знам. євреї»; Енц. слів. Брокг.-Ефр.; Jew. Enc., XI, 376.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118614584 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж Geni.com — 2006.
- ↑ а б в г д е ж и к Meyer A. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 4. — S. 307–317.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ Frankfurter Personenlexikon — 2014.
- ↑ Риссер, Габриель // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- Симсон, Мартин Эдуард фон // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- Симсон, Мартин-Эдуард // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Народились 10 листопада
- Народились 1810
- Уродженці Кенігсберга
- Померли 2 травня
- Померли 1899
- Померли в Берліні
- Поховані на Третьому цвинтарі Єрусалимської і Нової церков
- Випускники Боннського університету
- Випускники Кенігсберзького університету
- Доктори права
- Кавалери ордена Чорного орла
- Депутати рейхстагу Німецької імперії
- Німецькі правники
- Політики Німеччини
- Випускники Берлінського університету
- Науковці Кенігсберзького університету