Перейти до вмісту

Едуард фон Сімсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едуард фон Сімсон
нім. Eduard von Simson[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Ім'я при народженні: нім. Martin Eduard Sigismund Simson[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 10 листопада 1810(1810-11-10)[1][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кенігсберг, Прусське королівство[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 2 травня 1899(1899-05-02)[4][5][…] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Німецька імперія[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Третій цвинтар Єрусалимської і Нової церковd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Прусське королівство[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: лютеранство[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Боннський університет, Кенігсберзький університет[3], Університет Фрідріха-Вільгельма[d] і Collegium Fridericianumd (березень 1826)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ступінь: доктор права[3] (1829)
Батько: Zacharias Jakob Simsond[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: August von Simsond[2] і Bernhard von Simsond[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мартін Едуард фон Сімсон (нім. Martin Eduard Sigismund von Simson; 10 листопада 1810, Кенігсберг — 2 травня 1899, Кройцберг) — німецький політичний діяч і юрист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Мартін Едуард фон Сімсон народився 10 листопада 1810 року в місті Кенігсберзі в заможній єврейській родині.

У 1835 році був призначений професором римського права і суддею при Кенігсберському трибуналі.

У 1848 році Сімсон був обраний від Кенігсберга у франкфуртський парламент, а через кілька місяців — обійняв місце президента Франкфуртських національних зборів. Як президент франкфуртського парламенту, Сімсон першим підписав своє ім'я під Конституцією німецького народу, a потім він перебував разом з Габріелем Риссером[7] на чолі депутації, яка запропонувала Фрідріху-Вільгельму IV імператорську корону.

В значній мірі конституція 1848 року була справою рук Симсона, несучи на собі відбиток його особистості. Після відмови короля від запропонованої йому корони Сімсон пішов з національного зборів.

У 1849 році Сімсон був обраний в прусський ландтаг. У 1860—1861 роках Сімсон був головою прусської палати депутатів, a в 1867 році північно-німецького парламенту і як його голова в 1871 році подарував Вільгельму імператорську корону.

З 1871 по 1874 роки Сімсон був головою рейхстагу.

У 1869 році канцлер Бісмарк надав йому пост президента заснованого тоді касаційного суду у Франкфурті-на-Одері. З підставою Імперського верховного та Дисциплінарного судів в Лейпцизі в 1879 році Сімсон став їх першим президентом, займаючи цей пост протягом 12 років, аж до виходу на пенсію.

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Geschichte des Königsbergers Obertribunals». — Сер.: Когут, «Знам. євреї»; Енц. слів. Брокг.-Ефр.; Jew. Enc., XI, 376.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118614584 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г д е ж Geni.com — 2006.
  3. а б в г д е ж и к Meyer A. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. BettelheimB. — Vol. 4. — S. 307–317.
  4. а б SNAC — 2010.
  5. а б в Find a Grave — 1996.
  6. Frankfurter Personenlexikon — 2014.
  7. Риссер, Габриель // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]