Едіт фон Зальбурґ
| Едіт фон Зальбурґ | |
|---|---|
| Народилася | 14 жовтня 1868[2][3][1]  Schloss Leonsteind, Grünburgd, Кірхдорф-ан-дер-Кремс, Верхня Австрія, Австрія[3][4] |
| Померла | 3 грудня 1942[1] (74 роки) Дрезден, Саксонське королівство[5][4] |
| Країна |  Австрія |
| Діяльність | письменниця, поетеса, драматургиня |
| Знання мов | німецька |
Едіт фон Зальбурґ (нім. Edith von Salburg), повне ім'я Едіт Фрайфрау фон Кріґ-Гохфельден (нім. Edith Freifrau von Krieg-Hochfelden), ім'я при народженні Графиня Зальбурґ-Фалькенштайн[de] (нім. Gräfin Salburg-Falkenstein; нар. 14. жовтня 1868, замок Леонштайн, Верхня Австрія — пом. 3 грудня 1942, Дрезден) — австрійська письменниця, публіцистка та видавчиня. Відома під псевдонімом Едіт Графиня Зальбурґ (нім. Edith Gräfin Salburg).
Народилася в сім'ї графа Отто Артура Адельберта Зальбурґ-Фалькенштайн та Гільдеґард Анни Франциски Ернестіни фон Голенія. Отримувала приватні уроки в домі своїх батьків у Граці, зокрема з історії та літератури. Їй давали літературні поради письменники Петер Розеггер та Роберт Гамерлінґ[en]. 1898 року одружилася з Францом Кріґом фон Гохфельден (нар. 1857). Подружжя мешкало в Арко на Півночі Італії. Після смерті чоловіка в 1919 опинилася в скрутному фінансовому становищі й відтоді заробляла на життя письменництвом. Деякий час очолювала видавництво Strom-Verlag. З 1927 року мешкала в Дрездені, пишучи романи, вірші та драматургію. Едіт Зальбурґ була однією з найпродуктивніших письменниць свого часу. В Україні відома своїм романом "Син України" (Sohn der Ukraine, 1916).
Невідомо, чому саме Зальбурґ зацікавилася українською тематикою. Історик Дмитро Дорошенко вважає це свідченням того, що інтерес до України та українців у західноєвропейському суспільстві ніколи не згасав, цю тему не раз порушували та обговорювали, зокрема, і в художній літературі.[6][7] Перекладачка роману "Син України" українською Леся Івасюк описала роман як такий, що "окреслює Україну й українців по обидва боки Збруча в європейському контексті — в історичному та геополітичному значенні".[7]
- ↑ а б в Baur U., Gradwohl-Schlacher K. Literatur in Österreich 1938-1945, Band 3: Oberösterreich — Böhlau Verlag, 2014. — С. 350–355.
- ↑ Biographien der österreichischen Dichterinnen und Schriftstellerinnen — 1893. — S. 48.
- ↑ а б Krackowizer F., Berger F. Biographisches Lexikon des Landes Österreich ob der Enns: Gelehrte, Schriftsteller und Künstler Oberösterreichs seit 1800 — Pas, Linz: Institut für Kulturraumforschung Ostbaierns und der Nachbarregionen (IKON), 1931. — S. 273. — 411 с.
- ↑ а б Schmid-Bortenschlager S., Schnedl-Bubeniček H. Österreichische Schriftstellerinnen 1880–1938: Eine Bio-Bibliographie — Stuttgart: Akademischer Verlag Hans-Dieter Heinz, 1982. — S. 152–154. — ISBN 978-3-88099-123-1
- ↑ Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 — ÖAW.
- ↑ “Die Ukraine und das Reich: Neun Jahrhunderte Deutsch-Ukrainischen Beziehungen” (Leipzig, 1941) («Україна та імперія: дев’ять століть німецько-українських відносин»).
- ↑ а б Маргарита Кривенко. Із циклу «Україна у світовій літературі та світова література в українських колекціях» - Бібліотека Стефаника
- Твори Зальбурґ німецькою у ВікіДжерелах
- Едіт фон Зальбурґ. Син України. – К.: Темпора, 196 с.(к)
- Sophie Pataky: Lexikon deutscher Frauen der Feder. Bd. 2. Berlin, 1898, S. 220. (online)
- Franz Brümmer: Lexikon der deutschen Dichter und Prosaisten vom Beginn des 19. Jahrhunderts bis zur Gegenwart. Bd. 4. 6. Aufl. Leipzig, 1913, S. 115. „Krieg von Falkenstein, Edith“ (online)
- Wesen und Werk der Gräfin Edith Salburg im Spiegel der Kritik. Anläßlich ihres 60. Geburtstages am 14. Okt. 1928 hrsg. vom Hammer-Verlag. Leipzig. 1928.